Фото із фб-сторінки захисника
Уже три роки чернівчанин Костянтин МАХАНЬКО-ЖЕЛІХОВСЬКИЙ перебуває на фронті. До початку великої війни був членом Добровольчого українського корпусу "Правий сектор".
У 2022 році добровольцем пішов на фронт у складі 67 окремої механізованої бригади ДУК "ПС". Торік його визнали обмежено придатним і відправили на Запорізький напрямок.
У свої 59 років Костянтин риє окопи й будує бліндажі.
Про це йдеться у публікації "МБ" від 29 травня, пише molbuk.ua
Малює, різьбить, виточує…
"Я прикомандирований до інженерного полку. Але я навіть не солдат. У "воєнніку" написано, що робітник. Як то кажуть, у стройбаті – на лопаті. Коли побратими їдуть у відпустку і в них перевіряють документи, то запитують, чи вони, бува, не снайпери. Ті дивуються, мовляв, чому так вважаєте? "Та бо, – кажуть, – такої військової частини навіть немає в інтернеті", – з гумором розповідає чоловік.
Себе він називає не інакше, як Касимом Бабаясином на честь персонажа одного роману. Якщо випадає вільна хвилина, Касим присвячує її мистецтву: щось малює, різьбить, виточує із каменю чи інших матеріалів. Бо він є дуже творчою людиною. Навіть називає себе так жартома – "неформалом широкого профілю".
Нещодавно Касим, копаючи окопи, вирізьбив на стіні із глини козака. Вийшло дуже гарно.
Фото із фб-сторінки захисника
Але, на жаль, така творчість недовговічна.
"Там така порода глини, що просто й не виколупаєш. Я лопатою і ножем під час перекуру за пів годинки – бац, бац. Тиждень мій козак постояв, потім збили ломами, бо заважав будівництву. Ще міг отримати на горіхи від командира за таку творчість. Мовляв, нічого собі, всі копають, а мені мистецтво у голові?" – каже Касим.
Чим лише не займався Костянтин у житті: організовував фестивалі, вогняні шоу, чистив ринви і дахи, кронував дерева, різьбив, малював картини, створював графіті, вироби зі шкіри, набивав татуювання. При цьому за освітою він – зубний технік. Також вивчав живопис у тодішній Республіканській художній середній школі Києва.
Витесав на дачі скіфську бабу
Буковинець захоплюється скульптурою.
"У мене фазенда у селі Брідок. То колись витесав з дністровського каменя скіфську бабу. Ну, не дуже скіфську, але бабу. Раніше водні туристи постійно обминали Брідок, бо навпроти – село Синьків, або Фірташівка, як на нього в народі кажуть (звідти родом олігарх Дмитро Фірташ – ред.). А відколи поставив бабу, ніхто не оминає. Усі, хто сплавляється, причалюють до берега її помацати за різні місця. Щоправда, вона без обличчя, то сусіди все кажуть: "Приїжджай, висічи обличчя!" А я відповідаю: "Це я навмисне відклав на потім, щоби вас потішити, коли повернуся з війни", – усміхається співрозмовник.
Костянтин раніше часто ходив у гори та сплавлявся річками. Під час таких мандрівок знаходив кістки мамонта, моржові бивні. Із них різьбив різноманітні мініатюрні скульптури. Виливав зі срібла та інших металів фігурки воїнів, архангелів, тварин, черепи динозаврів і шаблезубих тигрів. Та чого тільки не робив... Зараз, жартує, у нього інший вид творчості – "блюз на лопаті".
Служба у війську нелегка: щодня доводиться рити окопи, тягати колоди. Ще й небезпечно, бо часто прилітає.
"Минулого тижня метрів за 250 від нас приліт був. Але то, певне, помилково. Бо кому ми потрібні? У нас тут лише старші та обмежено придатні. Тепер уже навіть мобільна баня до нас не приїжджає через прильоти, та, що Порошенко дав фронту. Раніше хоч можна було помитися, випрати одяг. Але це таке, буває й гірше", – каже Касим.
Чоловік підрахував, що днями саме виповнилося три роки, відколи він у війську. Попри все, каже, не обрав би іншого шляху.
"Пішов, бо вуса маю, – усміхається. – Вони в мене ще з Майдану. Ще тоді сказав хлопцям, що не зріжу. Зараз вони в мене нижче пупа, хвацько їх закручую. А мати такі довгі вуса і не бути у війську – якось соромно..."
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
