Мужній з почуттям гумору та оптимістичний. Це нацгвардієць Андрій Гамаль. Нещодавно військовий повернувся до Чернівців із Покровського напрямку. Три місяці ротації за 500 метрів від ворога. Постійні мінометні обстріли, та скиди із ворожих дронів.
"Найгірше, коли працюють гради", - каже солдат.
До Національної гвардії Андрій потрапив у 2024 році. Пройшов відповідні навчання, потім бойове залагодження. Після цього, підрозділ, в якому служить Андрій, поїхав у Донецьку область.
– Перед самою ротацією були постійні заняття зі штурмів окопів, тактичної дії на місцевості, мінної справи та керуванням БпЛА. Пройшовши навчання у жовтні, ми поїхали на захист Покровська. Перший вихід на позиції для мене став випробуванням. Нас зайшло четверо, ми зайняли бліндажі. Тоді стояли за 500 метрів до ворога. Наше завдання було контролювати важливе перехрестя. Ця війна виявилася дуже техногенною. Дуже велика кількість техніки, дронів. Це не та війна, яка у фільмах про Другу світову, - каже солдат.
Ворог завдавав постійні мінні обстріли та обстріли градами. Андрій зізнається, що з часом людина звикає до обстрілів.
–Найстрашніше, коли криють градами. Як правило такі обстріли ворог починав вдосвіта. З часом і до такого ми звикли. Але складно приймати те, що у тебе закінчується вода. Наприклад, залишається півтора літри, і ти за день можеш випити лише 300 грамів води, бо не знаєш, чи буде у тебе можливість дістати воду завтра. За цей період ротації я здійснював виходи за харчами. Ти несеш на собі мішок, який важить понад 30 кілограмів, але у тебе та твоїх побратимів є що їсти, - каже Андрій Гамаль.
Окрім тримання позицій група Андрія надавала підтримку і суміжним підрозділам.
–Був випадок, коли у наш бліндаж заскочили суміжники з пораненим бійцем. Тому що під час пересування їх почали крити міномети. Поранений був важкий, у чоловіка були перебиті ноги. Обстріли були наскільки щільні, що голову з бліндажа неможливо було підняти. Пораненого потрібно було терміново евакуювати. Хлопці, які його витягували, скурили по чотири цигарки за раз і пішли… На щастя, їм вдалося прорватися, і пораненого евакуювали. Але підозрюю, що той чоловік так залишився без однієї ноги, зате живий, - згадує солдат.
Після того як Андрія та його підрозділ вивeли з позицій, їх оглянули лікарі, хлопці трохи відпочили і далі знову в бій. Цього разу Андрій тримав позицію трохи довше.
–Другий раз коли ми зайшли на позицію, ми вже були більш навчені. Ніколи не забуду, як у мого сина було день народження. І будучи в окопі я записав йому відео привітання. У нас з побратимами була солодка вода, і таким чином ми відзначили його день народження. Пізніше він мені казав, що не забуде це ніколи, - каже військовий.
Після тримісячної ротації військовий повернувся до Чернівців, пройшов реабілітацію та повернувся до служби. Нині Андрій опановує управління БпЛА, зізнається, що подобається йому ця справа. Однак після закінчення війни мріє повернутися до цивільного життя.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
