Дві викладачки ЧНУ - викладачка кафедри хімічного аналізу та безпеки харчування Анастасія Сачко та викладачка кафедри математичного аналізу Олена Карлова - подорожували Танзанією і побачили світ з вершини Кіліманджаро.
Про це йдеться у публікації "МБ".
У телефоні Анастасії та Олени сотні фото і багато вражень від подорожі.
Олена зізнається, що до цієї подорожі кілька років тому піднімалася зі студентами на Говерлу. Наступною горою стала Кіліманджаро.
Анастасія у гори ходила частіше і трохи звичніша до цього.
"На одному із сайтів подала заявку на підйом на Кіліманджаро. Не очікувала, що мені передзвонять і запропонують піднятися на гору. Але одного вечора почула пропозицію. Я сумнівалася, організатори дали годину подумати. Коли знову зателефонували, погодилася. Запропонувала приєднатися Насті, і вона прийняла мою пропозицію", – розповідає Олена про свою ідею сходження на Кіліманджаро.
"Якось летіла з відпочинку і під крилами літака бачила Кіліманджаро. Була вражена красою, але не думала, що піднімуся", – зізнається Олена.
Тур у Танзанію тривав два тижні – з 10 до 24 вересня. Анастасія та Олена зізнаються, що це дороговартісна подорож. Наприклад, за один день перебування у Національному природному парку Кіліманджаро беруть 140 доларів з людини.
"До Кіліманджаро є шість маршрутів різної складності. Ми спеціально обрали найдовший, щоби акліматизуватися, аби не було гірської хвороби. Шість із половиною днів тривав підйом і півтора дня – спуск", – пояснює Олена Карлова.
"У національному парку Кіліманджаро заборонені індивідуальні сходження. Там не можна взяти намет і піти в гори. Дозвіл мають лише акредитовані фірми. Сходження відбувалося у комфортних умовах. Усі наші речі несли портери – місцеве населення, яке підзаробляє на горі тим, що носить важкі рюкзаки іноземців. Вартує ця праця не дуже багато, але Танзанія – не найбагатша країна, тож люди тут підзаробляють, чим можуть. Ми несли лише те, що нам було необхідно, по 5-6 кілограмів. У групі – професійні гіди, які не раз бували в горах, знають, коли і куди йти", – продовжує Анастасія Сачко.
Першого дня туристки одразу піднялися на висоту три тисячі метрів.
"Такий підйом не був для нас проблемою. Загалом упродовж усієї подорожі добре почувалися, у цьому і переваги повільного підйому. Потрібно було контролювати пульс і серце, яке вистрибувало з грудей під час спроби дістатися на метр вище свого поточного положення тіла", – каже Олена.
Піднімалися на вершину вночі, бо у цей час у горах найбільш стабільна погода.
"Нам дуже пощастило з погодою. Іноді було холодно, іноді дув пронизливий вітер, але за всі дні не було дощів. Тож мали можливість помилуватися краєвидами. Коли піднімалися на Кіліманджаро, проходили всі кліматичні зони. Спочатку були в джунглях з мавпами, потім – трохи болота, а вже ближче до вершини – пустеля, де лише каміння. Вдень проходили приблизно 7-11 кілометрів, останнього дня подолали приблизно 20 кілометрів", – розповідає Олена.
Жінки піднімалися на вершину майже тиждень, а були на ній трохи більше ніж пів години.
"Бути довго на висоті не можна, потрібно швидко спуститися. Ми піднялися на найвищу вершину Кіліманджаро, яка має висоту 5895 метрів.Тут хмари, як океан", – ділиться враженнями Анастасія.
"Гори треба любити. Їх треба поважати. І ми щасливі, що Кіліманджаро прийняла нас дружньо, гарною погодою. На вершині – величезні льодовики, а ти стоїш над хмарами – і це зачаровує", – каже Олена.
Довідка
Кіліманджаро — гірський масив, потенційно активний вулкан на північному сході Танзанії. Найвища точка Африки над рівнем моря (5895 м). З 1902 по 1918 роки мав назву Вершина Кайзера Вільгельма.
У 2003 році вчені дійшли висновку, що розплавлена лава вулкану знаходиться всього в 400 метрах під кратером головної вершини гірського масиву Кібо. Хоча й не прогнозується іншої активності, крім викидів газу, що відбуваються зараз, існують побоювання, що вулкан може обвалитися, що призведе до великого виверження. Кілька обвалів і зсувів ґрунту вже відбувалися на Кібо в минулому. У Кіліманджаро не було документованих вивержень, але місцеві легенди говорять про вулканічну активність 150-200 років тому.
Найвищою точкою гори та Африки є пік Ухуру вулкану Кібо (5895 м). Два інших піки — це теж згаслі вулкани: Мавензі (5149 м) і Шира (3962 м).
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
