Преподобний Лука, єпископ Елладський
Преподобний Лука Елладський був родом з грецького селища Касторії. Син бідних хліборобів, преподобний з дитинства багато працював, працював у полі, пас овець. Він був в повній слухняності у батьків і дуже стриманий в їжі. Часто він роздавав убогим всю свою їжу і одяг, за що терпів докори від батьків. Одного разу він віддав жебракам майже все насіння, яке мав посіяти на своєму полі, але Господь винагородив його за милостиню: урожай був зібраний більше колишніх.
Ще юнаком він багато і старанно молився. Його мати не раз бачила як він стояв під час молитви не на землі, а на повітрі.
Після смерті батька він таємно від матері пішов до Афін, де прийняв в монастирі постриг у монаший чин. Але за молитвами матері, яка дуже сумувала про нього, Господь чудесним чином повернув його в отчий будинок. Там він прожив всього чотири місяці і, утішивши свою матір, вже з її благословення пішов у відокремлене місце на Іоаннову гору, де була церква в ім'я святих безсрібників Косми і Даміана, в якій він і трудився в безперервній молитві і пості. Там він прийняв чернечий постриг від старців-паломників. Після цього святий Лука посилив свої подвиги, за що Господь удостоїв його дару прозріння.
Після семирічного перебування на Іоанновій горі преподобний через нашестя болгарських військ пішов у Коринф. Почувши про подвиги якогось стовпника в Патрах, він пішов до нього і 10 років служив подвижнику зі смиренням і покорою. Потім святий знову повернувся на батьківщину і знову став подвизатися на Іоанновій горі.
Туди приходило безліч людей порушували його безмовність, і преподобний Лука з благословення старця Феофілакта зі своїм учнем пішов у ще більш пустинне місце Калавіє, звідки через три роки через нашестя арабів переселився на пустельний і безводний острів Ампіль. Останнім місцем його подвигів став Стирій (Сотеріє). Тут до преподобного зібралася братія, і виник невеликий монастир, церква якого була освячена в ім'я святої великомучениці Варвари. Перебуваючи в обителі, преподобний творив багато чудес, зцілюючи хвороби душевні і тілесні. Передбачаючи свою кончину, святий зачинився в келії і три місяці готувався до відходу. На питання, де його поховати, преподобний відповів: "Киньте моє тіло на поживу звірям". Коли ж братія просила його змінити заповіт, він велів поховати тіло на тому ж місці, де він лежить. Зі словами: "В руки Твої, Господи, віддаю дух мій" - Преподобний Лука спочив у Господі 7 лютого 946 року. Згодом на місці його поховання була споруджена церква, а від його святих мощей витікало миро і відбувалося багато зцілень
Преподобний Парфеній, єп. Лампсакійський
Святитель Парфеній, єпископ Лампсакійський, був родом з міста Мелітополя (Мала Азія), де його батько Христофор служив дияконом. Юнак не був навчений грамоті, але добре засвоїв Божественне Писання, будучи присутнім в храмі при богослужіннях. У нього було добре серце і, займаючись рибальством, він виручені гроші роздавав убогим. Сповнений благодаті Божої, святий Парфеній з 18-ти років ім'ям Христовим лікував хвороби, виганяв бісів і творив інші чудеса. Дізнавшись про доброчесне життя юнака, Мелітопольський єпископ Филип дав йому освіту і висвятив на пресвітера.
В 325 році, за царювання Костянтина Великого, архієпископ Кізичеський Ахіллія поставив його єпископом міста Лампсака (Мала Азія). У місті було безліч язичників, і святитель став ретельно поширювати віру в Христа, стверджуючи її з волі Божої багатьма чудесами і зціленнями хворих. Люди стали відходити від язичницьких вірувань, і тоді святитель Парфеній відправився до царя Костянтина Великого з проханням дати йому владу руйнувати ідольські капища і будувати на їх місці християнські храми. Цар прийняв святителя з честю, дав йому грамоту на руйнування капищ і забезпечив засобами для побудови храму. Повернувшись в Лампсак, святитель Парфеній наказав зруйнувати ідольські капища і посеред міста спорудити прекрасний Божий храм.
Знайшовши на одному з розорених капищ великий камінь, зручний для улаштування святого престолу в храмі, святитель наказав обробити його і відвезти на будівництво церкви. За злобі диявола, який воз'ярілся за взятий з капища камінь, візок перекинувся і каменем вбило візника Євтихіан. Святий Парфеній воскресив його своєю молитвою, і посоромив диявола, який хотів перешкодити Божій справі.
Милосердя святителя було таке велике, що він не відмовляв у зціленні нікому з безлічі тих людей, які приходили до нього або зустрічалися йому на дорогах, стражденних тілесними недугами і одержимих нечистими духами. Народ перестав звертатися до лікарів, тому що всі хвороби, в Ім'я Господа Ісуса Христа, Божу зцілював святий Парфеній. Великою силою Імені Христового вигнав святитель безліч бісів з людей, будинків, морських вод. Коли святитель виганяв біса з однієї людини, одержимої ним з дитинства, нечистий дух почав просити святого дати йому інше місце проживання. Святий пообіцяв вказати таке місце і, відкривши уста свої, сказав бісові: "Зайди і жив у мені". Диявол, як би обпалений вогнем, заволав: "Як я ввійду в дім Божий?", І зник у місцях пустинних і непрохідних. Нечистий дух, вигнаний святителем з будинку, де виготовлялися царські порфіри, кричав привселюдно, що Божественний вогонь жене його в геєну вогненну. Так, являючи людям велику силу віри в Христа, святитель навернув безліч ідолопоклонників до істинного Бога.
Святитель Парфеній помер мирно і був урочисто похований поруч з соборною церквою Лампсака, у побудованій ним самим каплиці.
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
