Величезна будівля Австро-Угорського поліцейського управління у Чернівцях на Фердинандспляц. Сюди прийшла єврейська торговка Кренція Зальтер, щоби розповісти поліцейському одну річ, яка не дає їй спокою. Вона певна, що знає пані, яка щодня ходить на базар. Це Анна Штрассберг.
Вона бачила її у Борщові, де та забрала сусідську дочку – вродливу п’ятнадцятирічну Хану. Задурила дівчині голову обіцянками про гарну роботу за кордоном. Ніби одна єврейська родина в Константинополі шукає няньку для своїх дітей, добре заплатять. Від дівчини прийшов лише один лист, у якому вона писала, що в неї все добре. Вказана на конверті адреса виявилася неправильною, бо всі листи до неї поверталися. Вже тоді у Борщові дехто думав, що бідне дівча, певно, опинилося у будинку розпусти, бо Анна Штрассберг продавала дівчат з Галичини та Буковини у борделі.
Тепер вона приїхала в Чернівці за новим делікатним товаром. Зав’язує бесіди з молодими вродливими хатніми робітницями, яких посилали на базар за покупками.
Анна Штрассберг, за чоловіком Фельдман, була добре відома поліції. Вона родом із Чернівців, але вже багато років живе за кордоном: то в Константинополі, то в Бомбеї. Жінка час від часу приїжджає на свою колишню батьківщину, їздить по Буковині та Галичині, аби потім знову зникнути, здебільшого у супроводі двох-трьох дівчат, яких буцім хоче влаштувати за кордоном на роботу нянями.
Адам Кживановський – слідчий карного розшуку – має чітке уявлення про те, що відбувається у всіх цих випадках. Якщо дівчата покидають домівку разом з Анною Штрассберг-Фельдман, то, вважай, справи кепські: родичі та знайомі більше нічого про них не почують. Коли жінку викликають на допит, вона вдавала обурену. Мовляв, вона – дама, яка приїхала здалеку, щоби навідати рідні Чернівці. Зараз вона живе у Бомбеї в Індії, де має ресторан.
Для цього закладу, який часто відвідують дипломати, англійські колоніальні посадовці, магараджі, вона шукає персонал – молодих дівчат. Піклується про них, як про рідних дітей.
Цього разу Анну затримують у Чернівцях за підозрою у торгівлі жінками. Вона плаче, лається, вимагає покликати адвоката, зрештою вносить заставу у розмірі п’ятдесяти гульденів. Поліція бере з неї розписку про невиїзд із Чернівців. Шлють телеграму консульству Австро-Угорської імперії в Бомбеї, чи знають там таку Анну Фельдман. Відповідь приходить швидко. Консул телеграфує, що в індійському портовому місті цю пані зараховано до списку небезпечних осіб. Вона відома як звідниця, яка імпортує молодих дівчат із Галичини та Буковини і патронує проституцію в Бомбеї.
Консул не може нічого вдіяти, бо місцева влада вагається вживати рішучих заходів чи ні. Кажуть, на цей момент вищезгадана особа перебуває на Буковині, аби там набрати новий товар для успішної торгівлі. Варто нарешті покласти край ремеслу цієї жінки з лихою славою та покарати її по заслузі.
Після цього Анну Федьдман знову заарештовують, визнають винною і засуджують до чотирьох місяців суворої в’язниці, посиливши режим одним пісним днем на тиждень.
Використано матеріали з книги Мартіна Поллака "Цісар Америки".
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
