Найстрашніша за всю історію людства пандемія грипу (так звана "іспанка"), яка тривала протягом 1918-1920 років, вразила і Буковину. Залишилися спогади відомих людей краю – очевидців тих далеких подій.

Дехто з них теж перехворів на грип, проте не втратив оптимізму і продовжував займатися своєю роботою та громадською діяльністю.



Видатний український вчений, історик і публіцист Мирон Кордуба писав:

"Пошесть еспанки, що лютувала в Чернівцях з початком жовтня 1918 р., не минула й мене та прив’язала на кільканайцять днів до ліжка. Через се я стратив зв’язок з людьми та евіденцію про світові події, які від хвилі, коли Болгарія відскочила від осередних держав і скорилася перед Антантою, розвивалися з незвичайною бистротою, перевертаючи горі дном ціле дотеперішнє положеннє, перестроюючи політичні орієнтації професіональних та каварняних політиків. В суботу 12 жовтня я почувся настільки сильним, що зміг вийти на місто і заглянути до гімназії… По причині еспанки всі черновецькі школи зачинено до 15-го падол.[иста], тому професори та учителі, що творили головний контінгент комісій, мали доволі свобідного часу."

Про "іспанку" згадував відомий педагог і письменник Іван Бажанський у своєму щоденнику-хроніці "Війна".

П’ятниця, 18 жовтня 1918 р.

Я вже більше як тиждень дуже погано хорий – на новомодну інфлюенцу, так звану іспаньску гріпу. Хороба перейшла на легкі, а тепер так зле, що не мож на ноги встати. В голові шумить як вода на лотоках, і заморока. Ноги відказують службу: як пяний ступаю. Але коли я встаю? Разна 2 дні встану з ліжка, та й таки знов туда, бо паду. Тяжко перебути сю біду; коби не піти слідом за другими, яких ся хороба поборола, а їх є вже немало. Косить!

Неділя, 20 жовтня 1918 р.

Борба! Ану хто кого заборе: грип мене, чи я грипу? Вже 2 неділі не встаю з постелі: погань іспаньска! В неї тепер жнива. Тут у Вашківцях по кілька денно виносять на цвинтар старих і малих. Школа заперта через се. В сусіднім селі Залучу вмерло за тиждень поверх 80. Не треба й холєри. Ми всі хорі.

Неділя, 15 грудня 1918 р.

Через брак дров школа стоїть заперта ще від 15 листопада 1918 (від 1 листопада – 15 листопада була заперта через гріпу).

У "Споминах з мого життя" знаного громадського діяча Буковини Василя Руснака є згадка про трагічну долю австрійських вояків та полонених, які поверталися додому після розпаду Австрійської імперії. "Новоутворені національні держави, через територію яких просувалися ці маси, повертаючихся до своїх домів вояків, не тільки що не давали їм ніякої помочі в поживі та в людиногідному транспорті, але деякі обдирали їх до останнього та старалися чим скоріше позбутися всіх тих чужих їм людей зі своєї території, – пише автор. – Тому десятки тисяч людей погинули вже після закінчення війни, під час їх повернення додому, внаслідок голоду і холоду, а також пошесті, яка лютувала тоді по цілій бувшій Австро-Угорщині, під назвою іспанського грипу. У протягу місяця листопада 1918 року тільки на залізничній станції Неполоківці було викинено з вагонів кількадесят трупів бувших австрійських вояків та переважно російських полонених."

Зберігся щоденник відомого у Чернівцях лікаря і публіциста Макса Вітнера.

Чернівці, 5 листопада [1918]

Вранці я почав розкладати речі grosso modo1. О 9-тій прийшов Гаррі; потім ми привезли шафу з його попереднього помешкання і від пані Штадлер трохи капусти з моїх тамтешніх запасів. Я вирішив в середу поїхати до Сучави – якщо будуть ходити поїзди і я буду вільний – щоб відвідати хворого шваґра. Пізніше я довідався, що важко хворим був не мій шваґер, але мій небіж Лулу. Все одно я хотів їхати. Але стара пані Штадлер гукнула мене з сусідньої кімнати і сказала, що мій бідолашний небіж вже помер і вчора після обіду його поховали!! Мене ледве не звалило з ніг це неочікуване, незбагненне, жахливе повідомлення, змусивши дочекатися Гаррі... Я знову відчув втрату тебе, люба Рашель, згадуючи все з сумом і болем. Пустка, яка утворилася, залишилася після твого відходу, буде знову заповнена мною самим. Можу уявити собі скорботу батьків, які вчора молилися за вічний спокій свого сповненого надій, доброго сина. Шкодую, що не зміг туди поїхати. Я надіслав їм втішаючого листа. Але що можуть зробити банальні слова! Доля жорстока. В Сучаві сталася маленька трагедія, але що вона означає у великому нещасті, у загибелі світу? Грип – революція – червона гвардія – національні прагнення, які ведуть до божевільного людиноненависництва...

25 листопада [1918]

Швидко настали холоди; ще один фактор, яким нас покарано поряд з поганим і недостатнім постачанням продовольства, нуждою і злиднями, пануванням чужинців, важким пригніченням населення. Жертви грипу були жахливі і серед них було багато молодих людей... А на Ратушевій площі румуни танцюють Hora mare; радість серед найбільшої трагедії, бо народ голодує і замерзає. Поворотців додому і подорожніх цілковито обрабовують з настанням ночі і на проміжних станціях; багато тисяч померло в дорозі від голоду, холоду і знесилення. Їхні трупи викидають з вагонів і нагромаджують на станціях, мов на складі, де вони залишаються лежати цілими днями.

Довідково:

Свою назву грип "іспанка" отримав через те, що Іспанія першою оголосила про спалах цієї хвороби. Пандемія почалася наприкінці Першої світової війни і затьмарила її за кількістю жертв. За 18 місяців від "іспанки" померло, за різними даними, від 50 до 100 мільйонів осіб. Було заражено близько 400 мільйонів чоловік, або понад 20 відсотків населення планети. Помирали в основному молоді та здорові люди віком 20-40 років.

У багатьох країнах закрили школи, суди, церкви, театри. У деяких ввели військовий режим. Вимирали цілі села. Навіть могильників не залишалося, щоби поховати померлих. Тому покійників скидали у великі загальні могили – без трун та відспівувань.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram