Здавна трембіта була своєрідним символом Карпатських гір та полонин. Тепер її мають одиниці, ті, які вміють на них грати.

Про традиції, пов’язані з трембітою кореспондентці molbuk.ua розповів гуцул із Путили Микола Гайба. За його словами, трембіта, на якій він грає, передавалася із покоління в покоління, зараз їй близько 200 років.



"На цьому інструменті я граю вже 30 років. Мій батько грав 45. Він і навчив мене цій справі та передав усі знання про традиції гри на трембіті. Його ж навчив мій дідо. В мене є два сини. Планую також передати їм досвід та знання про звичаї. Ще коли я навчався у школі, десь в сьомому класі, ми із хлопцями бігали на полонину та грали на трембіті. Ми вчилися самі. Це було для нас дуже цікаво. Я міг цілими днями грати, доки не починали боліти руки", – розповідає Микола Гайба.

За його словами, із трембітою пов’язано чимало гуцульських традицій та звичаїв. Для гуцулів вона була сигнальним інструментом і засобом зв’язку чабана із селом. Коли ставалася якась подія, жителі гір знали за окремими сигналами трембіти, їх тривалістю, періодичністю та кількістю. Здавна збереглася традиція звуками трембіт сповіщати про перший вихід худоби на гірські пасовиська, давати старт плотогонам гірських рік, повідомляти про народження дитинки чи весілля. Звуками інструмента жителі Карпат запрошували сусідів на свято. Часто звук трембіти допомагав зорієнтуватися мисливцям чи подорожнім, які заблукали. Також трембітарі подавали сумну звістку про смерть когось. Тривожні мелодії звучали, коли в горах сталася якась біда: пожежа, потоп, злодії.

"Традиціям, пов’язаним із трембітою, тисячі років. Люди жили в горах, далеко одне від одного, цей інструмент був для них зв’язком. Вони могли дізнатися, що відбувається в селі – чи то хтось помер, чи в когось весілля. З того часу звичаї дійшли до наших днів, однак зараз молодь не хоче вчитися грати на трембіті. На весь район я – наймолодший музикант. Часто граю на різних фестивалях: в Чернівцях, Коломиї, Рахові, Путилі," – додає Микола.

За давньою традицією, трембіту виготовляли із громовиці – дерева, в яке влучила блискавка. Зазвичай, це смерека. Грім "продзвонює" смереку, і пізніше із неї роблять трембіту, або ж інші інструменти – цимбали та скрипки. Вік дерева повинен сягати 120-150 років.

"Моя трембіта вже пройшла три покоління. Їй близько 200 років. Зроблена вона зі смереки, а зверху обмотана корою берези. На весні, коли кора облущується, нею обмотують інструмент, це називається березівка. На трембіті грають виключно чоловіки, адже вона досить важка. Довжина її може сягати восьми метрів. Моя має близько чотирьох метрів. Трембіта має натуральний звукоряд. Її звук можна почути за 10 кілометрів. У давнину нею визначали годину, а найдосвідченіші чабани навіть передбачали погоду. Кажуть, особливо добре інструмент відчуває дощ та грозу", – зауважує Микола Гайба.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram