23-річна Марина Мангер, котра родом із села Старі Бросківці, що на Сторожинеччині, виготовляє незвичайні в’язані іграшки.
– Моє знайомство з гачком почалося з виготовлення іграшок – це був 2016 рік. Якось взимку ми з чоловіком гостювали у мами Марії (моєї свекрухи), і вона мені показала простий візерунок гачком. Мені так сподобалося, що прийшовши додому, почала тренуватися. Далі шукала відеоуроки в Інтернеті і вчилася сама, – каже Марина.
– Сама не знаю чому, але мені захотілося зв’язати іграшку. Це був зайчик. Дуже довго сиділа перед комп’ютером, перемотувала відеоурок по сто разів, аж поки в мене не вийшов справжнісінький зайчик, якого я наповнила звичайною ватою. Так все і почалося, – продовжує Марина.
– Перші спроби в’язання оцінила моя племінниця Настуня, яка із захопленням приймала мої подарунки. Першу іграшку я продала в 2017 році – це був дракончик Беззубик, – каже жінка.
– Це було для мене поштовхом розвиватися, бо, чесно кажучи, я дуже боялася показати свої роботи широкій публіці. Пам’ятаю, як перший покупець написав відгук: "Ці іграшки пахнуть добротою". Я була така щаслива! Ну, і після такого хорошого поштовху почала розвиватися. Зараз я в декретній відпустці, доні рік з половиною, тож поки що поєдную роботу мами і майстра в’язаних іграшок, – каже Марина.
Дивлячись на іграшки Марини, уявляєш щось світле і добре. Фіолетові коники, світло-зелена жабка з довгими ніжками, дівчинка-єдиноріг з довгим рудим волоссям не залишать байдужими ні діток, ані дорослих.
–Я люблю в’язати різні іграшки. Постійно шукаю цікаві схеми, інколи сама складаю, або переробляю на свій смак. Найбільше мені подобається створювати образ. Приділяю цьому найбільше часу. Інколи вночі не можу заснути і уявляю, у що буде одягнений зайчик: в шорти чи штанці? А може, йому буде краще в капелюсі чи в шапці? Якого кольору буде одяг та які аксесуари можна додати? Так, трішки дивна (посміхається, – авт.), краще б думала, що на сніданок приготувати. Але що поробиш, я настільки люблю свою справу, що по-іншому не можу. Та чоловік і дитина голодними теж не залишаються, – жартує Марина.
Донечка із задоволенням грається іграшками, які в’яже мама. У неї є вже улюблені іграшки – собачка, зайчики, котик та слоник.
До свят Марина отримала чимало замовлень і від дітей, і від дорослих.
– До новорічних свят були різні замовлення: і свинки, і зайчики, і котик, і ведмедики, а ще олені. Кольори люди обирають самі. Для дорослих я в’язала брелоки – єдинорожків, свинок, оленів, – розповідає Марина.
На майбутнє у Марини чимало планів, які вона хоче реалізувати.
– Поки що в’яжу лише звірят, але скоро хочу спробувати в’язати і ляльок. Люди цінують речі, зроблені руками, не лише за натуральність, а й за особливу енергетику. У мене є одне правило – в’яжу лише в хорошому настрої, в поганому – табу. Хоч часто доводиться в’язати вночі, інколи стомлена, але зупинятися не думаю. Адже головне – це бажання. А його в мене вдосталь, – каже майстриня.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
29-12-2018, 17:31
0
2 759
