Святителя Григорія Неокесарійського. Різдвяний піст
Спочатку Григорій називався Феодором, а зміна імені була ймовірно пов'язана з хрещенням.
Його сім'я була відома і багата, тому юнак отримав гарну освіту. За його власними спогадами, смерть батька стала для нього початком релігійного пошуку. Переїзд у Кесарію Палестинську дав йому можливість познайомитися з Оригеном, чиї лекції в місцевому училищі, яке було створене незадовго до цього за олександрійським зразком, визначили його подальше життя.
Саме він познайомив Григорія не тільки з кращими зразками античної філософії, але і із вченням Євангелія. Багато років потому, у подяку своєму вчителеві, він напише спогади, в яких буде описано життя курсів Орігена. Через п'ять років він повертається в Неокесарію, де продовжує вивчати філософію і Священне Писання. Прагнучи до самотності і тиші, він, тим не менше, був висвячений близько 245 року в єпископи.
Через деякий час кількість слухачів зросла, які залучаються не лише проповіддю, але й чудесами святителя. Під час гоніння Деція, святитель Григорій пішов з міста і врятувався від переслідувачів, а після закінчення розшуку повернувся і відновив церковне життя в Неокесарії, заснувавши свята на честь тих, хто постраждав за віру.
Про останні роки його життя відомо мало, церковні історики більше місця приділяють впливу, який він справив на подальше життя християн у Неокесарії і в інших містах Малої Азії, де свято шанували пам'ять святителя Григорія.
