5 липня
Священномученика Євсевія, єпископа Самосатського
Мучеників Зинона та Зiни
Мучеників Галактiона та Юлiанiї

Священномученика Євсевія, єпископа Самосатського



Священномученик Євсевій, єпископ Самосатський, твердо стояв за православне сповідання, затверджене на I Вселенському Соборі в Нікеї у 325 році, за що терпів переслідування від аріан, котрі неодноразово позбавляли його кафедри, висилали з країни та ув’язнювали. Імператор Констанцій (337-361), покровитель аріан, дізнавшись про те, що у святителя Євсевія зберігається соборний акт про обрання на Антіохійську кафедру православного архієпископа Мелетія, послав до нього наказ віддати цей акт. Святитель рішуче відмовився виконати наказ. Розгніваний імператор послав сказати, що якщо він не віддасть акт, то йому відсічуть праву руку. Святий Євсевій простягнув до посла обидві руки зі словами: "Відсікай, але акту собору, в якому викривається злість і беззаконня аріан, я не віддам". Імператор Констанцій здивувався сміливості єпископа, але не заподіяв йому шкоди.

Після Констанція в імперії запанував Юліан Відступник (361-363). Настав ще більш важкий час – почалося відкрите гоніння на християн. Святитель Євсевій, приховуючи свій сан, в одязі воїна пройшов через всю Сирію, Фінікію і Палестину, стверджуючи християн у православній вірі. Він посилав у порожні церкви священиків і дияконів, висвячував єпископів, які відкидали аріанську єресь. Після загибелі Юліана Відступника запанував благочестивий цар Іовіан (363-364), під час правління якого гоніння припинилися. Архієпископ Мелетій, повернувшись із заслання, за порадою святого Євсевія у 379 році скликав у Антіохії Помісний Собор. У ньому брали участь 27 єпископів і було підтверджено православне віровчення, прийняте на I Вселенському Соборі. Аріани, боячись твердих сповідників Православ’я – святителів Мелетія, Євсевія і Пелагія, котрі користувалися великою повагою імператора, поставили свої підписи під соборним визначенням. Після смерті імператора Іовіана почалося правління аріанина Валента (364-378). Православні знову стали зазнавати переслідувань. Святий Мелетій був вигнаний до Вірменії, святий Пелагій – у Аравію, а святитель Євсевій засуджений на ув’язнення до Фракії. Отримавши царський указ, святий Євсевій вночі виїхав із Самосати, щоб запобігти обуренню народу, який дуже шанував його. Дізнавшись про від’їзд єпископа, віруючі наздогнали його і з плачем благали повернутися. Святитель відмовився виконати прохання пастви, сказавши, що слід коритися існуючій владі. Святитель переконував паству твердо триматися Православ’я, благословив їх і вирушив на місце заслання. На Самосатську кафедру був посланий аріанин Евномій, проте народ не прийняв єретика. Православні не ходили в храм і уникали зустрічі з ним. Єретик-аріанин зрозумів, що не зможе привернути до себе самостійну паству.

Імператор Граціан, який невдовзі вступив на престол (375-383), повернув із вигнання всіх православних архієреїв, котрі постраждали при Аріані. Святитель Євсевій також повернувся в Самосати і продовжив працю для церковного благовлаштування. Разом зі святим Мелетієм вони поставили на місце аріан православних архієреїв і священнослужителів. Близько 380 року він прибув в аріанське місто Доліхіни, щоб поставити в ньому православного єпископа Марина. Жінка-аріанка скинула з даху черепицю, що розбила голову святителю. Помираючи, він, за прикладом Спасителя, пробачив їй провину і просив оточуючих не робити їй зла. Тіло святителя Євсевія було перенесено в Самосати і там поховано згорьованою паствою. На місце святителя був зведений його племінник, блаженний Антіох, і Самосатська Церква продовжувала твердо сповідувати православну віру, міцно утверджену стараннями святого священномученика Євсевія.

Мучеників Зинона та Зiни



Святі мученики Зінон і Зіна жили в IV столітті у Філадельфії Аравійській. Святий Зінон був родом з багатої, знатної сім'ї. Він мав величезний будинок, безліч слуг. Всією душею прийнявши віру християнську, він роздав усе своє майно, відпустив слуг і став проповідувати Слово Боже. Разом із ним залишалася вірна його слуга святий Зіна, який був вірним учнем і помічником свого колишнього пана.

Почувши про те, яку велику честь ігемон Максиміан надає ідолам, святий Зінон вирушив до нього разом зі своїм слугою, оскільки сам Зіна не хотів залишити свого пана і добровільно пішов за ним. Святий Зінон прийшов до ігемона і коли побачив, що той дійсно дуже піклується про шанування ідолів і сам старанно служить їм, то викрив його. Тоді гонитель християн наказав катувати сповідника. Під час цього катування Зінон, протягнувши руку, ударив ліктем у стіну ідольського храму і зруйнував його. За це святого мученика віддали на ще страшніші катування. На місце муки святого Зінона прийшов слуга його Зіна і почав благати свого пана не відштовхувати і не покидати його. Тоді обох святих мучеників привели до ігемона на допит, та вони твердо відмовилися відректися від Христа. Це розлютило ігемона. І знову святі терпіли муки: їх били, рани розтирали оцтом і сіллю, палили вогнем, обливали киплячим маслом. Але ніякі тортури і знущання не змусили їх відректися від істинної віри Христової. Святі терпляче переносили всі муки і силою Божою залишалися живі. Нарешті, мученики були усічені мечем. Сталося це у 304 році.

Святі мученики Галактіон і Юліанія

Святий Галактіон був потоплений в морі за сповідання віри в Христа, а свята Юліанія разом зі своїм сином Сатурнієм була спалена.