22 червня
Святителя Кирила, архієпископа Олександрійського
Мучениць Фекли, Марфи i Марiї в Персiї

Святитель Кирил, архієпископ Александрійський



Святитель Кирил, архієпископ Александрійський, видатний борець за Православ'я і великий учитель Церкви, походив із знатної і благочестивої християнської сім'ї. Він вивчив світські науки, у тому числі і філософію, але найбільше прагнув здобути знання Священного Писання та істин християнської віри. У юності святий Кирило поступив в скит святого Макарія в Нітрійськіх горах, де пробув шість років. Патріарх Олександрійський Феофіл (385 - 412) посвятив його в сан диякона, зарахував до кліру і, бачивши його обдарованість, доручив промовляти проповіді.

Після смерті Патріарха Феофіла святий Кирио одностайно був обраний на патріарший престол Александрійської Церкви і очолив боротьбу з єрессю Новаціана, що розповсюдилася в Олександрії, який учив, що християни, що відпали під час гонінь від Церкви, не можуть бути знов прийняті нею.
Святитель Кирил, бачивши безрезультатність умовляння єретиків, домігся їх вигнання з Александрії. Найнебезпечнішими для Церкви були юдеї, що неодноразово проводили бунти, які супроводжувалися звірячими вбивствами християн. Святителеві довелося довго боротися з цим. Щоб покінчити ще й із залишками язичництва, святитель вигнав бісів із стародавнього язичницького капища і влаштував на тому місці храм. Сюди були перенесені мощі святих безсрібників Кира і Іоанна. Ще важча боротьба чекала святителя з виниклою несторіанською єрессю.

Несторій, пресвітер Антіохийської Церкви, в 428 році був обраний на Константинопольську кафедру і дістав можливість широко поширювати своє єретичне учення, направлене супроти догмата про незлите з'єднання двох природ в особі Господа Ісуса Христа. Несторій називав Матір Божу не Богородицею, а Христородицею, тлумачачи, що вона народила не Бога, а людину Христа. Святий Патріарх Кирил неодноразово писав Несторію і роз'яснював його помилки, але той продовжував упиратися. Тоді святитель направив кліру Константинопольської Церкви послання проти несторіанства, а святому благовірному цареві Феодосію Молодшому (408 - 450) - два трактати з викриттям єресі. Писав святитель Кирило і іншим Церквам - Тату Целестину і іншим Патріархам, а також ченцям деяких монастирів, попереджаючи про виникнення небезпечної єресі.

Несторій почав відкрите гоніння на православних. У його присутності один з його прихильників, єпископ Дорофій, з церковної кафедри проголосив анафему тим, хто іменує Пресвяту Діву Марію Богородицею.

Несторій ненавидів святителя Кирила і в своїх доносах зводив на нього всякі наклепи і вигадки, називаючи єретиком. Святитель всіма силами продовжував захищати Православ'я. Положення загострилося настільки, що виникла необхідність в скликанні Вселенського Собору, який відкрився в 431 році в місті Єфесі. На Собор прибуло 200 єпископів від всіх Християнських Церков. Несторій, чекаючи прибуття єпископа Антіохийського Івана і інших сірійських єпископів, не погоджувався на відкриття Собору. Але отці Собору почали засідання. Головував Олександрійський Патріарх, святитель Кирило. Розглянувши учення Несторія, Собор засудив його як єресь. Несторій не підкорявся Собору, а прибулий єпископ Іоанн відкрив беззаконний собор, який проголосив святителя Кирила єретиком. Смута збільшувалася. По велінню імператора архієпископи Кирил Александрійський і Мемнон Єфеський були ув'язнені. Цьому ж заходу піддався і Несторій.

Незабаром святителі Кирил і Мемнон були звільнені, і засідання Собору продовжувалися. Несторій, що не підкорявся визначенню Собору, був позбавлений сану і по велінню імператора засланий у віддалене місце Сасим, в Лівійській пустелі, де він помер у важких муках: його язик, що хулив Матір Божу, спіткала кара - у ньому завелися черв'яки. Визначення Єфеського Собору підписали також єпископ Іоанн Антіохийський і решта сирійських єпископів.

Святитель Кирил управляв Александрійською Церквою 32 року: до кінця його плідної діяльності паства була очищена від єретиків. М'яко і обережно святитель Кирил підходив до тих, хто по своїй простоті і невіданню впадав в помилкову філософію. До одного старця, подвижника високого життя, що неправильно мислив про старозавітного праведника архиєрея Мелхиседека як про Сина Божого, святитель звернувся з проханням помолитися Господу, щоб Він відкрив, як правильно мислити про цього праведника. Через три дні старець прийшов до святителя Кирила і сказав, що Господь відкрив йому, що Мелхиседек був архиєреєм і звичайною людиною.

Святитель Кирил зумів подолати упередження до пам'яті великого святителя Іоанна Золотоустого (+ 407; пам'ять 13 листопада). Патріарх Александрійський Феофіл, рідний дядько святителя, був супротивником святителя Іоанна і головував на Соборі, що засудив його. Святитель Кирил з молодих років знаходився в оточенні супротивників Іоанна Золотоустого і мимоволі теж мав проти нього упередження. Преподобний Ісидор Пелусіот (+ ок.436 - 440; пам'ять 4 лютого) неодноразово писав святителеві Кирилу і спонукав його внести ім'я великого отця Церкви до диптиха святих, але святитель Кирило не погоджувався. Але одного разу він побачив уві сні чудовий храм, в якому знаходилася Божа Мати, оточена сонмом Ангелів і святих, серед яких стояв і святитель Іоанн Золотоустий. Коли святитель Кирил хотів наблизитися до Пресвятої Владичиці і віддати Їй поклоніння, святитель Іван Златоуст не допустив його. Мати Божа просила святителя Іоанна пробачити святого Кирила, що погрішив проти нього по невіданню. Побачивши, що святий Іоанн зволікає, Мати Божа сказала: "Пробач його для Мене, бо він багато потрудився для Моєї честі, прославив Мене серед людей і найменовував Богородицею". Святитель Іван відповідав: "За Твоїм, Владичице, клопотанням прощаю його", - і потім з любов'ю обійняв і поцілував святителя Кирила.
Святитель Кирило розкаявся в тому, що тримав гнів проти великого догідника Божого. Скликавши всіх єгипетських єпископів, він зробив урочисте святкування на честь святителя Іоанна Золотоустого

Упокоївся святитель Кирил в 444 році, залишивши багато творінь. Особливо слід зазначити Тлумачення на Євангелія від Луки, від Івана, Послання апостола Павла до Коринф’ян і Євреїв, а також апологію на захист християнства проти імператора Юліана Відступника (361 - 363). Величезне значення мають п'ять книг проти Несторія, праця про Пресвяту Тройцю, під назвою "Скарб", написаний проти Арія і Євномія, і два догматичні твори про Пресвяту Тройцю, виклади Православного вчення, що відрізняються точністю, про Вихід Святого Духа. Твір проти антропоморфізму написаний святителем Кирилом для деяких єгиптян, які за невіданням уявляли Бога в людському образі. У числі творінь святителя Кирила є і "Бесіди", серед яких особливо зворушливо і повчальне "Слово про відхід душі", поміщене в слов'янському "Слідуваній Псалтирі".

Мучениць Фекли, Марфи i Марiї в Персiї



Мучеництво за Істину - це шлях до безсмертя. Така думка простежується ще в книгах Старого Завіту. Приклад воскреслого Христа дав натхнення багатьом Його послідовникам сповідувати істинну віру, не боячись смерті. Сьогодні Церква вшановує мученицький подвиг трьох персидських християнок - Фекли, Марфи та Марії. Вони прислужували в одному з християнських храмів. Опинившись перед вибором: померти із Христом або зректися віри заради життя, праведниці не вагаючись пішли на смерть. Мученицьку кончину святі Фекла, Марфа і Марія прийняли в 346-му році, за часів персидського царя Сапора Другого.