16 квітня, понеділок
Преподобного Микити, сповідника, ігумена обителі Мидикійської

Мучениці Феодосiї, дiви

Ікони Божої Матерi “Нев’янучий цвiт”

Ікона Пресвятої Богородиці "Нев’янучий Цвіт"



Божа Матір, зображена на іконі "Нев’янучий Цвіт", тримає Свого Сина на правій руці, а в лівій руці у Неї квітка лілії. Ця квітка символічно знаменує нев'янучий колір дівства і непорочності Пречистої Діви, до Якої так і звертається Свята Церква: "Ти єси Корінь дівства і Нев'янучий Колір чистоти". Перші списки з цієї ікони належать до дуже давніх часів. Від них звершувалося багато чудес.

Оригінал ікони "Нев’янучий Цвіт" (XVI століття) знаходиться у північній Греції — в монастирі Преображення, який розташований на висоті 615 метрів над рівнем моря. Образ написаний на стіні. Як розповідають паломники, він має надзвичайно притягуючу силу. Шановані списки з чудотворного образу знаходяться по всьому світу один з яких є і в Україні.

Преподобний Микита, сповідник, ігумен обителі Мидикійської



Ревний захисник іконошанування преподобний Микита Сповідник народився у Кесарії Віфінській у другій половині VIII ст. Уже в юному віці святий став прислуговувати при храмі і перебував у послуху в самітника на ім’я Стефан. З його благословення Микита прийняв чернечий постриг у Мідікійському монастирі, що славився суворістю уставу. Через сім років праведник прийняв сан священства. Настоятель обителі, преподобний Никифор, обтяжений старечими роками, уже не міг керувати обителлю і благословив Микиту допомагати йому в цьому. Після смерті Никифора братія одностайно обрала Микиту своїм новим настоятелем.

Господь удостоїв Свого угодника даром чудотворення. Так, за молитвою преподобного глухонімий юнак почав говорити; до божевільного повернувся розум; отримали зцілення дві біснуваті жінки.

Під час правління імператора Лева Вірменина почалася нова хвиля гонінь на шанувальників святих ікон. Святого патріарха Никифора було позбавлено престолу, а на його місце обрано єретика на ім’я Феодот. Православних єпископів також виганяли з місць їхнього служіння. Потім імператор вирішив залучити до іконоборчої єресі настоятелів монастирів. Серед викликаних до Константинополя виявився і преподобний Микита. Святий твердо сповідав перед імператором православну віру і був заарештований. Його приклад наслідували інші ігумени монастирів. Мужньо проходячи всі випробування, праведник знаходив у собі сили підтримувати твердість духу і в інших ув’язнених.

Бачачи непохитність сповідників, імператор і лжепатріарх Феодот вирішили вдатися до хитрощів. В’язням запропонували свободу у шануванні святих ікон, якщо ті причастяться у лжепатріарха Феодота. На благання інших сповідників, Микита пішов у храм, де спеціально були виставлені святі ікони. Там він разом з іншими в’язнями причастився, проте, повернувшись у монастир, виявив, що нічого не змінилося. Тоді Микита розкаявся у своєму вчинку, повернувся у Константинополь і почав безбоязно викривати іконоборчу єресь. Спроби імператора переконати преподобного ні до чого не привели. Шість років, до смерті Лева Вірменина, Микита провів в ув’язненні. За цей час, переносячи голод і скорботи, Божий угодник звершив чимало чудес. Так, за молитвами преподобного двох бранців Фрігійського царя було відпущено на свободу, ще троє подорожуючих, яких поминав праведник у своїх молитвах, врятувалися після корабельної аварії.

Під час правління імператора Михаїла преподобний Микита відійшов до Господа. Його тіло було поховане на місці його подвигів — у Мідікійському монастирі. Згодом Господь прославив Свого угодника зціленнями від його святих молей.

Свята мучениця Феодосія Тирська (307-308)

Свята мучениця Феодосія Тирська постраждала в 307 році. 29 травня/11 червня святкується перенесення її мощей до Константинополя, а пізніше до Венеції.
Одного разу, під час гоніння на християн, яке тривало вже п'ять років, сімнадцятирічна Феодосія підійшла до засуджених в'язнів-християн, які перебували в преторії. Був день Святої Пасхи, і мученики говорили про Царство Боже. Свята Феодосія просила їх пом'янути її перед Господом, коли вони постануть перед Ним. Воїни побачили, що дівчина вклонилася в'язням, взяли її і відвели до правителя Урвана. Правитель змушував дівчину принести жертву ідолам, але вона відмовилася, сповідуючи свою віру в Христа. Тоді святу піддали жорстоким катуванням, тіло її стругали залізними кігтями так, що оголилися кістки.

Мучениця мовчки і з радісним обличчям переносила страждання і на повторну пропозицію правителя принести жертву ідолам відповіла: Божевільний, адже я спромоглася приєднатися до мучеників!" Дівчину з каменем на шиї кинули в море, але Ангели вивели її з безодні. Тоді мученицю віддали на поталу звірам. Бачачи, що звірі її не чіпають, мучителі відрубали їй голову.

Вночі свята Феодосія з'явилася батькам, які намагалися умовити свою дочку не йти на страждання, в світлому одязі, з вінцем на голові і сяючим золотим хрестом у руці і сказала: "Дивіться, ось якої великої слави ви хотіли мене позбавити!".

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram