Перше і друге знайдення глави Іоанна Предтечі
Преподобного. Еразма Печерського, в Ближніх печерах
9 березня - Перше і друге віднайдення голови Іоанна Предтечі
9 березня у православних християн та греко-католиків велике церковне свято на честь першого і другого обретіння глави Іоанна Предтечі.
Із церковної історії відомо про три обретіння глави святого Іоанна Предтечі. Перше відбулося в IV столітті, друге - у V ст., а третє - в IX ст. Ці події відзначені святковими датами церковному календарі: 9 березня - перше і друге віднайднення, а 7 червня - третє віднайдення.
Ірод і бажання Саломеї
Згідно з церковними переказами, Святий Іоанн Хреститель (Предтеча), який передбачив Його прихід, найбільш шанований святий після Діви Марії, був обезголовлений через підступи іудейської царівни Іродіади та її дочки Саломеї.
Після того, як Іоанн Предтеча охрестив Ісуса, Хреститель був кинутий у темницю Іродом Антипою, правителем Галілеї. Св. Іоанн викривав Ірода у великому гріху - співжитті з Іродіадою, дружиною свого брата, та ще й при живій законній дружині.
... Якось прийшла дочка Іродіади Саломея та й затанцювала на бенкеті Ірода, чим викликала захоплення гостей. Захмелівши, Ірод присягнув виконати будь-яке її бажання. І вона, за порадою матері, негайно зажадала подати на блюді голову Іоанна. Ірода миттю полонив сум, адже він і сам вважав Іоанна Хрестителя пророком і прислухався до нього. Знав він, що і народ любив Іоанна Предтечу. Але гордість не дозволила йому порушити клятву, дану при безлічі вельмож, і пророку відрубали голову.
За переказами, суд Божий відбувся над Іродом, Іродіадою і Саломеєю ще за їх життя. Саломея, переходячи взимку річку, по шию провалилася під лід, який зімкнувся над її плечима, і вона, немов танцюючи на тому злощасному бенкеті, борсалася у холодній воді. Так тривало, доки тонкий лід не перерізав її шию. Тіло спокусниці віднесло течією, а голову принесли Іроду з Іродіадою, як колись принесли їм голову Іоанна Предтечі.
Перше обретіння чесної глави Іоанна Хрестителя
Після усікновення голови Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, тіло його було поховано учнями в самарійському місті Севастії, а чесна голова прихована Іродіадою в безчесному місці. Благочестива Іоанна, дружина царського урядника Худзи (Євангеліє від Луки 8:3), таємно взяла святу голову, поклала її у посудину і поховала на горі Оливній - в одному з маєтків Ірода. Через багато років маєток цей перейшов у володіння благочестивому вельможі Інокентію, який став будувати там церкву. Коли копали рів для фундаменту, була знайдена посудина із чесною головою Іоанна Хрестителя. Інокентій дізнався про велич святині за колишніми від неї благодатними ознаками. Так сталося Перше віднайдення голови Іоанна Предтечі. Інокентій зберігав її з великим благоговінням, але перед своєю смертю, боячись, як би святиня не була зганьблена невірними, знову приховав її в тому самому місці, де знайшов. Після смерті його церква прийшла в запустіння і зруйнувалася...
Друге віднайдення
У часи рівноапостольного царя Костянтина Великого в четвертому столітті християнська віра стала процвітати. Якось двом ченцям, які прийшли до Єрусалиму на поклоніння святим місцям, двічі явився сам святий Предтеча і відкрив місце знаходження своєї чесної голови. Монахи відрили святиню і, поклавши її у мішок з верблюжої вовни, пішли до себе додому. По дорозі вони зустріли незнайомого гончаря і дали йому нести дорогоцінну ношу. Не знаючи, що саме він несе, гончар спокійно продовжував путь. Але йому з'явився сам Святий Предтеча і велів бігти від недбайливих і ледачих іноків разом з тим, що було у нього в руках. Гончар сховався від ченців і вдома з почестю зберігав чесну главу св.Предтечі. Перед смертю він запечатав її у посудину і передав сестрі.
Благоговійні християни берегли чесну главу Іоанна Хрестителя, поки її володарем не став священик Євстафій, заражений аріанською єрессю. Коли його блюзнірство відкрилося, він був змушений тікати. Закопавши святиню в печері, біля Емесси, єретик розраховував згодом повернутися і знову оволодіти нею для розповсюдження псевдовчення.
Але Бог не допустив цього. У печері оселилися благочестиві ченці, а потім на цьому місці виник монастир. У 452 році архімандриту цієї обителі Маркелу святий Іоанн Хреститель у видінні вказав місце, де саме схована його чесна глава. Так відбулося друге віднайдення. Святиня була перенесена до Емесси, а потім - до Константинополя.
