«Соцмережі – це ілюзія, а не життя»: психологи з Чернівців про залежність від соцмереж

25-річна чернівчанка Оксана без соцмереж не уявляє свого життя. Свій ранок дівчина починає з того, що заглядає до свого мобільника.

Переглядає фото віртуальних друзів, читає їхні пости. Та й сама майже щодня виставляє селфі. А потім рахує кількість лайків. Навіть сидячи у компанії чи перебуваючи на роботі, Оксана відчуває потребу зайти до соцмереж.

Таких "соцзалежних" є досить багато. Хтось майже щодня виставляє свої фото зі спортзалу або їжу, яку вони сьогодні приготували чи будуть споживати, ще хтось постійно публікує світлини своїх дітей.

Іноді надмірне захоплення соцмережами може бути фізично небезпечним. 30-річна чернівчанка Тетяна якось так захопилася переглядом стрічки у соцмережі, що не помітила, як вступила в яму на тротуарі. У результаті перечепилася і впала на землю, подерши собі руки.

-Добре, що все так обійшлося, – каже жінка. – Могла ж сильно побитися, та й телефон розбити, адже він полетів на тротуар. Це для мене буде наукою.

Які ризики залежності від соцмереж та як її позбутися? Про це розповідає практикуючий психолог Альона ГОЛОВІНА.

-Кожен із нас хоча би час від часу перебуває у соцмережах. Нам важливо відчувати, що наші фото, діти, собаки, робота комусь подобаються, що нас помічають, виділяють. Соцмережі прекрасно розуміють оцю основу і дають нам те, чого ми прагнемо у легкій та доступній формі.

Соцмережі можуть бути способом уникнення важких переживань, пошуку власного сенсу життя. Забігти, подивитися, чим живе світ, почитати новини, – це одне. Та якщо користувач ледь не "живе" у соцмережі – тоді треба відповісти на запитання "що я там шукаю? чому там сиджу і що компенсую?" Якщо я постійно стежу за життям певної людини – це, швидше за все, те, що я хочу мати в своєму житті таких рідних, таку роботу, купу діток чи десятеро собак. Це стовідсотковий тест, що це саме те, чого мені зараз бракує.

"Це приклад для наших дітей"
Коли ми можемо починати хвилюватися з цього приводу? Напевне, тоді, коли без телефона вже не уявляємо життя. Якщо я забула вдома телефон, і в мене через це починає боліти голова, живіт, є своєрідна "ломка". Коли ми без соцмереж не уявляємо жодної години – це маячок, що з цим треба щось робити.

Які ризики залежності від соцмереж
Людина втрачає час, живе в ілюзії, що життя насичене. А в цей час можлива втрата контактів із тими, хто поряд. Також це приклад для дітей. Бо якщо тато з мамою від ранку до вечора сидять у гаджетах, то як вони можуть дітям говорити "не сиди там"? Буває, що діти підходять поспілкуватися, а ми, не відриваючись від телефону, щось їм відповідаємо. Тоді й вони будуть із нами спілкуватися аналогічно і навіть навушників із вух не будуть витягувати.

Як позбутися залежності
Розібратися у собі, які мої потреби, за якими я спостерігаю в соцмережах, є нереалізованими. Намагатися організувати життя так, щоби реальних контактів було більше. Тілу потрібні рух, діяльність. Воно створене для того, щоби відпочивати і щось відчувати – на дотик, на смак. Якщо я дивлюся на чиїсь подорожі, а сам два роки нікуди не їздив, звичайно, моє тіло кричатиме про те, що йому погано. Увімкне якусь легку хворобу, потім сильнішу, доки ми не піднімемося і не підемо хоча би до парку посидіти на траві. Тобто треба не проживати своє життя, як у кіно, а робити фільмом реальне життя.