Кореспондент "МБ" постояла у черзі на оформлення субсидій у Чернівцях і підслухала, про що говорять люди та що вони думають про цей вид соціальної допомоги.
Входжу у душне і тісне приміщення управління соцзахисту населення Шевченківського району, набите людьми. Тут і матусі з дітьми у візочках, і вагітні... Та найбільше бабусь-пенсіонерів. Вони важко дихають, від духоти. Але сидять у шубах, пальтах, хутряних шапках.
-Вам же спекотно, чому не знімете шапку? - запитую в однієї з бабусь.
-Не хочу знімати, тому що в мене немає зачіски, - пояснює жінка. - Он, бачите, я зняла пальто. То де його подіти? Тут немає ніде гардеробу. Доводиться тримати у руках.
І справді, тут немає роздягальні, де би можна було залишити верхній одяг. Як і дитячого куточка. Раніше був куток зі столиком та олівцями, де діти могли малювати. Зараз немає...
Відразу стаю свідком сварки. Якась бабуся намагається пройти без черги до віконечка. Жінка божиться, що вона стоїть від п'ятої ранку, але її ще відправили за довідкою про склад сім'ї.
- Пустіть мене, люди добрі, бо в мене скоро інсульт буде! - молить бабуся.
Проте присутні невблаганні.
-Нічого, навіть якщо буде інсульт, то швидко відійдете, - каже одна з жіночок. - Ті, хто мають вмирати, про це не говорять, а відразу падають. Ми не пустимо без черги, не сподівайтеся.
Бабуся сідає в крісло перед віконцем і заявляє, що поки не подасть документи, звідси не піде. Працівниця соцзахисту каже їй, що у неї не заповнена декларація.
-Ідіть в консультацію, там вам допоможуть заповнити декларацію, - радить працівниця. Та не вступається і просить, щоб їй тут допомогли.
Починається галас: жінки у черзі кричать, що вона займає час і скоро обід, а працівниця виходить зі свого кабінету в зал і теж свариться: “Ми теж люди, нас теж скоро інфаркт з цим усім вхопить! Дотримуйтеся порядку і черги, і не заважайте нам працювати!”
Бабусю врешті з криками спровадили до консультанта. Натомість іншій пенсіонерці стало зле — підвищився тиск. Тож її пропустили до віконечка без черги. Хтось простягнув таблетки...
Трохи порозпитувавши, я дізналася, що запису за талончиками вже немає. Приходять і просто займають чергу. Мені порадили стати до одного з віконечок, де оформляють субсидії (усього таких віконечок два). А тим часом взяти декларації (їх можна або придбати в кіоску при вході, вартість — 1,5 гривні, або безкоштовно у віконечку №12) і для правильного заповнення звернутися у відділ консультацій з питань надання житлових субсидій.
З розмови з людьми дізнаюся, що субсидії тепер призначають менші. Тобто нараховують по субсидії меншу кількість кубів газу.
-Торік я оформляла субсидію, то мені призначили 480 кубів газу, - каже одна з пенсіонерок. - В цьому опалювальному сезоні призначили 370 кубів. А моїм знайомим у селі взагалі лише 200 кубів газу пільгових. А у них кури, свині, велика господарка... Що для них 200 кубів? Один раз свиням їсти зварити. Знаю, що чим більше людей прописано у помешканні, тим більше кубів по субсидії виділяють. А їх лише двоє прописаних, тому так мало і призначили.
Інша жінка розповіла, що у неї вже оформлена субсидія. Але оскільки нещодавно вона встановила лічильник на газ, то треба донести відповідну довідку. Загалом, каже, першого разу оформила субсидію без проблем, чекала на неї близько двох місяців і дуже задоволена:
“Коли не було субсидій, нам за тепло приходили рахунки розміром з чоловікову зарплатню, - розповідає. - А тепер і парю, і варю, а платимо трохи більше ста гривень на місяць”.
Помічаю бабусю, яка сидить у шапці та куртці на кріслі і важко дихає. Жінка розповідає, що приходить уже не вперше.
-Першого разу чекала в черзі три години. Потім підвищився тиск, мені ж уже 68 років, і я пішла додому. Тепер знову прийшла, сподіваюся, що цього разу таки оформлю.
Стою в черзі вже хвилин 20 і ось майже біля заповітного віконечка за декларацією. Проте тут підходять ще кілька бабусь і безапеляційним тоном заявляють, що вони займали чергу раніше. Інші жінки намагаються мене втішити: “Почекайте, куди ж ви, дивіться, біля віконечок ще четверо людей, ще трохи, і прийде ваша черга!” Наостанок мені радять приходити в другій половині дня — о годині четвертій-п'ятій — мовляв, тоді майже немає пенсіонерів, черги невеликі. І взагалі, можна навідатися і після шостої години вечора.
У кіоску купую дві копії декларацій на субсидії (другу — про всяк випадок) і ще підходжу до відділу консультації. Там теж черга з п'яти людей. Вони сердиті: кажуть, працівниці нагрубив якийсь відвідувач і вона на емоціях вийшла з кабінету.
-Коли буде — невідомо, а через 15 хвилин — обід. А обід, як-то кажуть, “за розкладом”, - нарікають люди.
Якийсь дідусь нарікає, що вже кілька разів приходить, щоби дізнатися, чи йому призначили субсидію, чи ні. Бо оформив її у жовтні, а обіцяли, що першого грудня її призначать:
“Могли би нам відразу повідомляти, чи призначена субсидія, а не тримати нас годинами у чергах”, - обурюється чоловік.
Ще одна жінка розповіла, що вже оформила субсидію. Проте тепер хоче з'ясувати, чи нарахували цього року субсидію знову автоматично, чи, може, ще треба донести якісь документи.
Один із чоловіків жартує: “Ет, якщо три години сидиш вдома, то й тут можна три години посидіти. Я от все оформив без проблем за півтори години. І ніхто мене не ганяв за додатковими документами. Заповнив декларацію, написав заяву, дав довідку про склад сім'ї і все. Ну, я пішов, бувайте, щасти вам”.
Галина МАРКІВ
[center]
