Восьмого жовтня Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської відзначив 85 років з дня свого заснування.
З цієї нагоди у театрі відбувся святковий вечір. Глядацька зала була заповнена, пише molbuk.ua
Актори в існценізованій формі розповіли історію творчого колективу театру, коли у 1931 році у Харкові з’явився театр Революції. А у 1940 році за рішенням Ради Народних Комісарів УРСР акторів перебазували на постійну роботу до Чернівців, де вони обєдналися з чернівецьким театральним колективом. Першою виставою новоствореного театру стала "Лісова пісня" Лесі Українки.
А от війна у 1941 році застала акторів на гастролях у тодішньому Станіславі (Івано-Франківську). Актори - колишні харків’яни евакуювалась до Харкова. 45 працівників театру були мобілізовані до армії. Чернівецький театр був евакуйований у Краснодарський край, а згодом - до столиці Марійської АРСР – Йошкар-Оли, де актори продовжували виступати.
Свій перший сезон у визволених Чернівцях театр відкрив 4 листопада 1944 року виставою „Чому не гаснуть зорі” О.Копиленка (режисер В.Василько).
Та найбільшим досягненням Чернівецького театру стала вистава „Земля” за твором буковинської письменниці Ольги Кобилянської, інсценізацію якої та постановку здійснив Василь Василько. „Земля” мала шалений успіх на лише на Буковині, а й в усіх куточках України. Фактично цією виставою В.Василько зініціював створення театрального літопису Буковини і започаткував на українській сцені театр О.Кобилянської, завдяки чому через кілька років Чернівецькому державному українському драматичному театрові у 1954 році було присвоєно ім’я славетної буковинської письменниці.
Також актори з сумом згадали режисерів та кращих акторів, які працювали за всі роки у театрі.
-Якими ж вони були, актори, які до нас працювали у театрі? –розмірковували теперішні актори. – Мабуть, вони були такими ж, як ми – неймовірно любили сцену.
Також зі сцени лунали жарти, притаманні Чернівцям різних епох: "Ви уявляєте, Гройсман вперше за 10 років з дружиною вийшов з дому. – Та що ви кажете? – Так, просто в його будинку трапилася пожежа!"
"Чернівці – це місто, в якому треба танцювати так, ніби тебе ніхто не бачить, співати так, ніби тебе ніхто не чує, любити так, ніби не знаєш болю і жити так, як у раю!"
Також була розіграна жартівлива сцена, де представниці різних професій – лікар, модельєр, перукар, продавчиня – зізнаються, що після важкого робочого тижня їх рятує лише театр.
-Я торгую на Калинці, маю все, що потрібно. Але мені іноді усе так набридає. І лише в театрі я почуваюся щасливою, - каже одна з дам.
Перед публікою виступив оркестр театру, а ще актори виконали пісню "Let my people go". Публіка була у захваті, після завершення вечора повен зал аплодував стоячи.
