Переселенці з-під Іловайська (Донеччина) вже другий рік живуть на Буковині. Тут у них народився синочок Серафим, а днями має з’явитися на світ донечка.

У родині наразі семеро дітей. Найстаршій дівчинці – 16 років. Усі решта – хлопчики. Троє діток – інваліди, постійно перебувають у підгузках. У зв’язку з цим та з народженням донечки родина просить про допомогу.

– У першу чергу, нам потрібні підгузники різних розмірів – від нульового до шостого, – каже багатодітна мати Оксана ФИЩУК. – Також дитяче харчування. Якщо хтось може передати одяг, іграшки чи гроші на дітей, – будемо дуже вдячні.

Раніше сім’я жила за чотири кілометри від Іловайська. Мали свій будинок, машину, мотоцикл, столярний цех. Саме на транспорт і спокусилися терористи із "ДНР". У липні 2014 року вони увірвалися на подвір’я родини і почали вимагати у пані Оксани гроші та ключі від машини і мотоцикла. Коли ж жінка відмовилася, її вдарили, зірвали з вух сережки, вдерлися до будинку. Надбіг чоловік, Володимир Кочубей. Та він один не міг впоратися з озброєними терористами: на очах у маленького сина Іванка (у хлопчика після цього почалися проблеми з психікою, тепер з ним займається психолог) вони вдарили Володимира по голові і заштовхали до багажника.

– Нас було четверо полонених, а "деенерівців" – приблизно 80, – розповідає Володимир Кочубей. – 75 днів нас протримали у підвалі. Місцеві мешканці нас годували хлібом і молоком. Терористи нас били постійно. У мене голова була бита прикладами. Коли нас визволили наші військові у січні 2015-го, я після пережитого спочатку справді з головою не дружив.

Сім’я переїхала на Глибоччину. Зараз вони міняють вже третє соціальне помешкання. Місцева влада пропонує кімнати в гуртожитку, але родина не погоджується: для такої кількості дітей потрібен будинок. Тож зараз збиратимуть кошти на купівлю недорогого дому, оголошення про який знайшли в Інтернеті.

– Дякуючи добрим людям, нам подарували старенький "Москвич", – каже Володимир Кочубей. – Тепер хоч є чим дітей возити. Нам нелегко, звісно. Без будинку, речей (усе довелося залишити, більшість розікрали), днями буде восьма дитина, троє інвалідів… Та ми не нарікаємо… Просто просимо: буде змога – допоможіть хто чим може.

Як допомогти

Речі можна приносити за адресою: Глибока, дитяче відділення райлікарні (там зараз перебуває мати).

Номери телефонів: 050-618-65-05 (Оксана, мати), 097-476-17-70 (Володимир, батько)

Номер картки: Приватбанк, 5168 7556 2785 7358, Кочубей Володимир Анатолійович. Також можна звертатися до ГО "Волонтерський рух Буковини" (Центральна площа, 9). Речі можна залишити тут, їх передадуть переселенцям.

Номер телефону представників організації – 050-78-49-336.

Приєднуйтесь до "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook