«Володькова погода» і тєнь генсеків. Блог Мостіпаки

Стало понятно, нашо розрили проспект і ше всяке шось. Бо Володька і Вася чекали там урожаю бананів в зимі, а випав урожай снігу, та й той не дуже густий.

***

Віновата лі я, віновата лі я, шо в зимі випав сніг, а на катальпах на проспекті висять якісь вісюльки-стручки, а не оранжевобокі піпісіни? Віновата, бо Володька Бешлєй думав, шо мають висіти піпісіни, а повисли вісюльки, пісюльки і бурульки.



А винен в тому хто, що Володька думав катати асфальт, ліпити бордюри, класти плитку і робити все, що йому заманеться, посеред зими, бо під Володькою підписався Вася, а під Васєю підписалося "г... в окулєрах", тому тута всім сніг і мороз по коліна? Понятно, шо не винен той, хто Володьку з двома "бездіпломами" фінансіста і економіста і знаніями переносчіка мєлких папірців із кабінету у кабінет поставив керувати ЖКГ. А винен той, хто таку погоду напрогнозірував, а ше більше той, хто написав, що зима буде така тепла, така тепла, шо навіть воші в кожухах не позамерзають, а навпаки, файно розплодяться і розповзуться на заробітки.



Кляті сіноптіки і метеорологи ляпали всяке. Шо буде так тепло, як ше не було. Але вони ж не знали, що Володька вперше в своїй сознатєльній жізні возьме до рук газету, а не шось інше. То вони собі і ляпали, а газети си писали. Бо хіба ж вони знали, що то таке скоїться? Не знали, видий. А тут Володька хвать і десь вхопив си газету, чи якусь сайту. І туди глип.

А там – вічна весна, тропічєскоє лєто, піпісіни, банани і гроздья спєлих телепнів скрізь висять – по всьому проспекту і ше трохи по Героїв Майдану. Ну то як в таке тропічєске лєто, що розцвіло десь незадовго до Святого Миколая, не робити дороги? Та то ж прєступлєніє. Бо саме на Миколая, а ще трохи на Андрія, Анни і католицьке Різдво в порєдних просвєщонних гаспідарників, яких якась нечиста принесла на наші голови, і починається сезон дорожно-строітєльних робіт.

Так шо тут Володька Бєшлєй і Вася-узурпатор ніц не прогадали. Просто нєстиковочка вийшла між їх умєнієм читати прогнози і самими прогнозами мєтєорологів. Бо ті учоні, то дуже мутні товаріщі. Шось намутять, тіпа зімою - лєта, осєнью – весни і сидять си, вдаючи, шо шось понімают, шо там Сам разом зо Святим Петром собі придумують. А тут в нашому городі – конкретні пацани. Їм бабки тра молотити: на асфальті, бордюрах, плитці. І бабки тра скоро розмолотити, бо хто єго знає, шо далі буде. Ніхто не знає.



Ну не то напрогнозірували і не то написали. Но весна прийде і Володька з Васєю всьо то розмолотять. В смислі бабло. А лохам, що спілими гроздьями висять по Черновцях перед тілівізорами, покажуть файні блищичі заасфальтіровані клаптики. Тіпа гаспідарники. І лохи стройними рядами підуть голосувати за Володьку з двома "бездіпломами" і Васю, прикритого "г... в окулєрах". Так собі вони думають. Та ніхто не знає, шо буде.

А банани, піпісіни, ананаси і прочі фініки на проспекті будуть. Років через 500. А поки, як їх хочете, то їдьте до Васьового хліва на Зеленій. По проспекту, Героїв Майдану і прочих файних мілких і не дуже ямах. І не читайте прогнозів погоди. Бо он Володька прочитав, а піпісінів нема.

***

Странна історія днями сталася в нашім роддомі №1, який тулиться в дєтскій больнічці. То в роддомі №1, як вже всі чули, навіть ті, що не рожали і не збираються, старого дохтора не годні позбутися.

Бо старий дохтор, то такий старий дохтор, що в него "криша". А в молодшого, якого старий хоче згризти, нема. Але за молодшого стали мамочки і почали Васю-узурпатора пресувати, аби попер старого дохтора. Но Вася то про "кришу" знає. Ба, він і сам десь коло тої "криші" треться якимсь боком.



Того Вася шось мутить, мамочок колотить, аби якось того старого дохтора втримати, а мамочок розвести, як лохів, бо Вася – спец по розведенню лохів ше з мутних і бурних 90-х. Але й мамочок трохи страшно, бо мамочки - то народ, а дехто з них в 90-х тоже не в гуманітарно-етічєскій ліцей ходив.



То Вася шось си в голові намутив, наколотив, набовтав і взяв та й поперся на собраніє трудового колєктіва, де рішали поточні рабочі дєла. Ну і тіпа каже, шо хочу в ваш колєктів влитися. Ну народ, якось "на мороз" впав. Тіпа, шо з него візьмеш. Не роженік, самєц, профосмотр єму тут тоже не нужєн, санітаром тоже не придатний, бо роженіц розлякає. Ну вопшим, ігноріровалі. Але, Старий дохтор. Старий дохтор як си підорвали по стойці смірно. Тіпа, шо господін начальнік ізволітє? Рожать? Пожалуйста! На "вєртольот"? Було би жєланіє. Всьо к вашім услугам. І кабінет, і зєркала. Вот що то - школа. Для начальніка – любе. Навіть, якщо він - самєц. Ну то і скажіть мені, як такого старого дохтора можна поперти? Та ніяк. Раз він – одно уважєніє, чінопочітаніє і колєнопріклонєніє начальству. Так шо у Васі тута ділєма – старий дохтор такий файний і має "кришу", а мамочки злі. Но, Вася шось придумає. На то лохи і є, аби Вася шось придумав.

***

А ще в нас усі після свят взялися звітувати. Всі начальніки силові, гражданські, комунальні, культурні і всякі прочі. Бо раньше як було. Раньше всі звітували про начало трудового року до дня рождєнія товаріща Лєніна, а про єго окончаніє до Вєлікого Октября. А зараз таких празників нема, або збереглися лише по хатах особо отуманєних граждан.

Того всі начальніки звітують лише про трудові і ратні подвиги після поєданія куті, олів’є, голубців, печеної гуски, мандаринів, шампусіка і файного кусня сала з бараболями. Ото всьо як наші начальніки навернуть з 31 грудня по 8 січня, то так і чекай звітів про подвиги.

Ну і сего року так було. Навернули і прозвітували. Хто з бамажки акуратно так читав, не відриваючись, лише зрідка гикаючи, хто циферією триповерховою сипав, там кілометрами, гектарами, тоннами і літрами. Опшим, діла. Начальніки прозвітували, що не задарма державний хліб їли, себто наші з вами податки. І всьо нібито і файно. Бо я, як того наслухався, як то всьо вчув, то поняв, що в нас - почті нуй проблєм. Почті нема. Скрізь одні успіхи, достіжєнія, расцвєт, развой і вопшим, куди то там той Маск на Марс зібрався.

Та він ше лише туди почне збиратися, як наші начальніки акурат після Різдва вже прозвітують, шо половина їхніх подчіньонних вже давно там – сапають барабулі, хранять бдітєльность, ловлять врагов отєчєства, хабарників і корупціонерів, організовують культурні мєропріятія і розвивають образованіє марсіян від середнього до вищого. Так шо попитки там всяких імперіалістічєских елементів нас реформірувати, виховувати і вчити жити - то всьо нам нафіг не тра. Ми всьо і так знаємо, вміємо, особливо звітувати з бамажок. Так шо таке. Развой.

Мені то всьо з бамажок про тонни, мільйони і гектари нагадало часи, коли я ше був молодий і кучерявий. Так вот тоди - у першій половині 80-х, в нас тоже всі звітували. Спочатку шось читали з бамажок, а потім почали часто вмирати – сипалися, що горіхи на вітрі. То Лєонід Ілліч, то Юрій Владіміровіч, то Константін Устіновіч, то не помню хто. Но було таке. Так ото мені так си здає, що дух згаданих мною товарісчєй якось переселився у душі наших нинішніх начальників. Таке собі "пересєлєніє душ", як співав Висоцький шось там про баобаби і "тищу лет, пока помрьош". І тепер вже кіко би начальнику не було років, чи то 35, чи 40, чи 50, чи 60, а душа в него та – Ілліча, Владіміровіча, Устіновіча – з бамажкою. Лише тонни, кілометри, гектари, врагі і мєропріятія стали трохи інші. Так сказати, дань епосі.

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram