Виварки вам у поміч і бережіть пацанів. Блог Мостіпаки

Без води, сантехніків, електриків, зварників, але з селфі, кіном і різким скачком попиту на китайські білі сорочки. Чернівці вступили в час свого найбільшого розвою.

***

Вася-узурпатор, він же наш народний самопроголошений секретар (не плутати з антинародним самопроголошеним бургомістром), має намір звільнити начальника водоканалу. Бо, як бачите, нова власть в особі Тоні-процедури і Володьки-режисьора ним не довольна. Ну і Вася недовольний, бо Вася взагалі мало ким довольний, окрім самого себе.

А ше він із того діла має ґешефт – начальніка водокалану давно обміняли на голоси за відставку мера Каспрука. І в поділеній "шах матці" водоканал, то кліточка "чорних" - сфера вліянія Валєрця Миколаїча, який бутерброди мастить-ліпить, а барабулі оселедцями начиняє.



Ну, а раз то сфера вліянія Валєрця, то пацанам по чесноку тра з водоканалу відгрібати і чесно зароблене Валєрцьом і зятьком віддавати. А кому ше віддавати? Валєрцьо воду видів? Видів, бо ставки з карасями має. Валєрцьо кадри має? Має, канєшно. Всьо село Іванківці, де народ ся вже ховає від посад у Чернівцях, як в довоєнному Донбасі ховалися від переводу в Київ. Бо ставки ж Валєрця хтось стеріг, лайдаків сільських, які хотіли карася на закусь підловити, ганяв. То той сторож дуже навіть міг би бути й головним водоканальником. Бо воду видів. Або й сам зять. Той теж воду видів. У мийці з бараболями в ресторації.

Значиться, діла порішані. Бути Валєрцьові главним сфери вліянія по воді. Бо той Чабан шо? Ну, по-перше, чужак, а Васьові скрізь нужні свої пацики. Які або бабло торчать по гроб жізні, або не умнічають, коли Володька-режисьор каже купляти цистерну з бляхи оцинковки, а нинішні купляють із кованого жиліза. Ці ж куплять, шо Володька скаже. Бо Володька, то комунальний мозг, бо і він сам, і вся його родина - інженери-механіки і комунальники з діда прадіда і навіть прадіда прапрадіда. Бо в Басарабії тих комунальників і інженерів-механіків за царя було більше, ніж на полях курудз для мамалиги. Отож бо і воно.

Вопшим, тріндєц воді. Запасайтеся виварками, баліями і тазіками. Тай кіко тої зими. А ще си накупіть мастил всяких дешевих пахнючих, бо як почнете воняти, то ними можна буде помаститися. Ну, трохи будете липкі, але то нічо. Навесну під сонцем воно повідпадає, а решту відшкрабаєте.

А шо водоканал? А нічо. Буде рвати і текти, текти і рвати, бо попереду зима, а далі весна і то, шо вирве, то ся ше й розмерзне. А Володька буде бігати, селфитися на фоні "фонтанів" і кричати "О, жах, який жах!" А Валєрцьо тихо умикне земельку водоканалу на Щербанюка, коло резервуарів. Бо йому там більше ніц і не тра – мий не мий, але лємбєдя бєлоснєжного всьо не вийде. А сторож його буде пускати по мережах карасів і брати за то додаткову плату з лохів.

А німці? А шо німці. О німці, німці, горе вам. Вони на то си подивлять тай скажуть про себе: "Моголи, моголи". І баблішко по проекту "приморозять". Бо нашо моголам то баблішко. В моголів отродясь води не було і якось жили. Смальцем ся мастили, чи шо. А в нас шо смальцю нема? Ого. Цього у нас вагонами. З Польші. І всі будемо блищичі і файні.

***

Я вже тако почав трохи осторожнічати. Бо трохи си бою. Одного пса прив’язав до воріт, а другого до фіртки. Ще шість бродячих розмістив під воротами, як прикритіє на дальніх подступах.

Бо пацани так тендерять, так тендерять без тендерів, шо скоро, дивися, почнуть асфальтувати сади, городи, а там далі і паркети, ламінати і коври бельгійські людські, і навіть мансардні вікна. Бо шо втендерять, то і будуть мати – і на жінку, і на хату, і на суддю, і на прокурора, і на вибори лохам – по триста гриваків на кріпосну душу.

То процвітаніє пацани готовили давно. Меру грошей не давали більше 30 тищ без тендеру, баблішко розподіляли в червні, аби мер асфальтував всьо в листопаді, фірмочок на сестьор, братух, помощніків, дохторів нареєстрували, коли вже знали, шо мера будут мочити, а баблішко швиденько пиляти.
І як тілько мера товово, то всі фірмочки всьо і заграбастали: докторські – тротуари, дєвушок – ЖРЕПи, а помощніків і доченьок – дороги. Ну і рулят. Всьо асфальтують, всьо.

Того я і боюся і вам раджу боятися, бо раптом новий ковьор бельгійський в два шари захирачать – з бордюрами під столом, а довкола спальні – тротуар із граніту житомирського (чи не Тьоми Семенюка? Га?). Воно, канєшно, надьожно, бо в хаті ніби й не капає, то зо дві зими простоїть, но не дуже удобно – капці-шльопки можуть до асфальту прилипнути, а лижі по граніту сильно скреготатимуть.

А народ довольний, шо слони. Або шо й мамонти волохаті. А може й шо носороги рогато-носаті. Бо як наш народ думає, а пацани, то ж від народу, від самого шо не є нашого люду. А народ наш думає так – пацани щось крадуть, але шось і роблять. Бо кожен думає так само, шо якщо шось робиш, то траба шось і вкрасти. Не жити ж на одну зарплату, аби МВФ казав, шо ми найбідніші. То той МВФ – лох, він ше в наші матраци і ковдри не заглядав, а тим більше у старі бабські колготки і бюстгальтери. Та там три бюджети якоїсь Канади є, яка нам протівогази шле на поміч.

Ну а Вася, тож талантлівий чувак. І економіст. Заслужений. Він не одного розвів лоха, лошицю і лошару. То він знав, шо народ буде довольний. І психолог. Почті Фрейд. І знав, шо наш народ, то така худібка соціальна, шо, як видить, що шось роблять і крадуть, то не возмущається, а шибко радісно повизгує, посапує і поверескує від щастя. І лише отдєльні жони недовольно так бурчать на мужей на діванах. Тіпа, а ти чого не там, коли пацани гребуть асфальт лопатами.



Вопшим, Вася обеспечив бабло, асфальт і лопати дохторам, сьострам і доням своїх пациків. Канєшно, не за так. Пацани тепер вже не по гроб одної жізні, а по гроби дев’яти жізнєй, як коти, Васі торчать. А Володька-режисьор обеспечив кіно. Володька талантлівий режисьор – він із смартфона не вилазить. Навушник у вусі, палка – у руці, бутерброд – у другій руці – і всьо у прямому ефірі. Жаль, шо калічанські бабки не видять. Але шо Володьці ті бабки? Не для них то. Бабкам і по триста гриваків вистарчить.

То всьо для народу продвінутого – фейсбучно-тілівізорного. Кіно про то, як Чернівці прорвало на розвой. Нежданно негадано. Лиш би десь тако в пориві оргазму політічєского екран смартфона не заасфальтували в три шари. Бо тріндєц кіну. А без кіна Володька – барабан. Вірніше то, шо під його телячою шкірою – бум-бум.

Але народ довольний. Ше й який довольний. Всьо гудить по генделиках, як пацани шось крадуть, а шось роблять. Бо як не красти? Тож святотатство якесь. Не по томосу. Не краде лише той, хто ніц не робить, або лох. А хто робить, той і краде, і не лох, бо нашо йому то робити, як то не красти? То економіка така. А серед пацанів – один дохтур-економіст, один кандидат-економіст, а просто економістів і юристів – то всі решту. Навіть по два-три, а то й штири рази.
А далі шо? А далі буде весна і прийде Каспрук. А з весною зі снігом зійде і асфальт – нє, коло вашого дивана нє, той ше буде трохи стояти. Я про той, що на вулиці. Але то вже буде винен Каспрук, бо он прийшов і через нього асфальт зліз. І народ вже буде не дуже довольний. Але пацани тут ні при чому. Вони ж економісти. Матрац повний, а асфальт, то вже не їх біда. Бо хто казав, шо буде легко, як прийде Каспрук? Всі наші біди і нещастя – від Каспрука, а всьо наше щастя і расцвєт – від пацанів і Васі. Он "ЧП" дивіться.

***

Та пацани, то ше не біда. То тако лише напівбіда. Бо часом я маю щастя (а часом і дуже багато щастя) чути, що городять по наших тілівізорах і радівах мєстних. Бо така в мене жінка – вона така єдна єдина на цілім світі, хто завжди при "ділах" і всі ефіри прямі і криві, новості гарячі і не дуже, дєбати і не дєбати, столи круглі і квадратні всіх підряд си дивит і слухає майже цілодобово (з невеликою перервою на вигулювання пса, що дивно, бо то ше ж можна на шиї носити, аби по кущах бубніло, тринділо і жвенділо). А там такі усякі, такі усякі, шо я таких ше не всіх видів і чув. І пацани, і "наші", і власть, і апазиція, і пройдисвіти, і телепні, і ті шо жерут, і ті, шо хочуть жерти за наш счот, і довбні мєстні, і заїжджі. Вопшим, цвіт нації.

Так ото трохи десь я тако почув, коли були виступлєнія, дєбати і вопросіки тих, кого рахують "актівістами". Вони, до речі, тоже є і пацанські, і "наші", і тіпа мєстні, і заїджі. Ну і всякі разні. Ну то я про шо? Та то я їх почув і як поняв вони –то смєна нашого цвіту нації. Тобто ті, що прийдуть після пацанів і "наших".
Ну то шо я вам скажу. Та то клейте ласти, відгрібайте граблями і валіть волами (чи хоч євробляхами). Бо то жєстяк без оцинковки.

Бо пацани, то вони шо? Пацани, то таки діла робили. Хтось десь цвик кривий кудись забив шляпкою і той цвик видів. Хтось десь драбину кудись приклав і знає, шо то драбина. Хтось генделика збив із блєхи і пластика. Той вапсчє професор, бо видів і цвики, і блєху, і пластик. Хтось комусь вікна замурував і видів вікна, бо виліз у двері. І навіть Володька-режисьор, окрім селфі, видів сокиру, коли ходив з нею довкола хатки Діда Митра Синьківського на Соборці перед Різдвом. То знає, що сокира, то така тєжка жилізяка на патику, шо може больно цюкнути по пальцю, як гав ловити.

А тівово, що "актівісти", то повні діла. Повні штани ділов, у смислі. Тож вже всьо менеджери, маркетологи, економісти наших українських незалежних вузів із їх високим уровнєм образованія. То ті знають всьо. Чисто тєорітічєскі. І керувати можуть всім – від водоканалу і теплоенерго і до елеватора, фінуправлєнія, сміттєзвалища і фруктосховища. Причому всім однаково і чисто тєорєтічєскі. Бо основна їх тєжка життєва стезя - це путь від телеефіру і радіобалачки до фейсбука і назад.

Тото, як тіко вони попруть і напруть скрізь, то пацани нам будуть за щастя. І навіть за велике щастя.

Так шо бережіть пацанів, які цвик, сокиру, кран, молоток і бейсбольну биту виділи. Бо ті другі, як прийдуть, то шось між тим всім нахомутають. Наприклад, засунуть цвик у кран, бо там дірка є і підуть у фейсбук писати, що то так давно мало бути. Або тріснуть си сокирою по коліні. Бо там обух є. Чисто тєорітічєски воно так і має бути, бо він плоский і гладкий і файно так прилягає до коліна. Ніби там вродився.

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram