Встидливий Йван, новий пимжак і сваха для Трохимича. Блог Мостіпаки

Цього тижня було велике представлєніє двох вождів, які сообразили, поімєли і танцуют город і область на двоїх – Васі-узурпатора і Йвана Миколаїча - війта крайового. Прєдставлєніє навіяло думки про скорий драп-марш усіх, придатних хоча би до чогось. А згодом і непридатних.

***

Першим був бенефіс Йвана у Васі Пекінеса (то такий чоловік, який єдиний у світі знає, куди караван іде, бо він біжить за ним слідом, видаючи звуки радісного захвату і помахуючи всіма рухомими і статичними частинами організму, кроми мозгів). А тут Вася посадив перед собою Йвана. А війт наш крайовий, то ще та телезвізда, що відповідає тєкущому моменту. Ну, тіпа, шо у нас рехворми, криза, війна, зубожіння убогих і убогість зажраних, а 20% населення живе на долар у день.



Ну то про Йвана то ніяк не скажеш. Він у нашому тілівізорі, як гість із будущого. В смислі з того будущого, коли у нас у всіх тілівізори будуть широкоформатні і не менше 48 дюймів, аби війт ся помістили в повний шир, вись. глиб і обйом. А оскільки ще далеко не у всіх такий обйом тілівізора є, то перекажу любителям політичної клубнічки короткий зміст прєдставлєнія – скучняк і порожняк.

Ні тобі флірту, ні гламуру, ні пози, ні інтриг хати з левами, ні шо за фіранками, ні хто з ким і де ся політично злягає. Як у склепі, де всі вже давно розмістилися по датах та званнях і чекають останнього, аби сторож прийшли і закрили кришку.

А ше ж Йван у нас кончали пару академійов – оптом, то його краснорєчію позаздрив би й сам Віталь Михалич. Так шо, що робить наш крайовий парлямент, за що хліб із маслом жере, нащо його там кіко багато – і самого, і обслуги, Йван так і не сказав. Та його ніхто і не питав, бо Вася був зайнятий караваном, аби не пропустити. І вопсчє. Йван, то гість із будущого, а Вася, то тінь нашого старого тілівізора "Весна-308". Так шо і базару у них не вийшло. Та ше й Іван ся напослідок завстидав, коли запитали про його зарплату. Ну, а шо він скаже? Правду тим 20%, що живуть за долар на день? То прибіжать і пірвуть на катран. Шось брехати? То Бог не подасть, а як дає, як дає – ше ніколи так не давав. Ну то Йван ся завстидав і забув. Тіпа, щось дають, хіба я знаю шо, якихось трохи грошей.

А за що? Ну то хто його знає. Так нині звізди ся зійшли, що я, Йван, там беру, а не Петро, Микола, чи Панас. Щастя тра мати. Частіше дивіться на небо, то там вам звізди всьо підкажуть. Бо на землі й так видно, чого я, Йван, сиджу гездево, а ви тамово. Ше й як видно. У калабані зо звіздами – вся наша жізнь. А поверх калабані – Йван.

***

А от Васю-узурпатора, на відміну від встидливого Йвана, як поперло, так поперло – на всі боки. Спочатку в тілівізор він поліз, аби розказати, як вони тєжко пашуть з семи до полуночі і як мер на роботу не ходив. І як ополуночі до них шось приходить. Чи то мер з Фейсбука, чи то таки натурально то, що вилазить ополуночі замість Васі і заступає на вахту у нашому городі. Бо вдень – Вася, а ополуночі – То. Не сплутайте. Опшим, такево розказував.



То я тепер собі подумав, шо моя жінка штири роки з восьми до ополуночі, а ше з шести до восьми вдома, а потім з ополуночі до 01.00 займалася не роботою, а ходила на товово. Витрішки. Чи шо? Бо раз Вася так тєжко зари паше, аж піт на новий пимжак проступає, то шо вона там робила, як мер на роботу не ходив? На витрішках була. Їй Бо. То я собі тако думаю, що раз жінка ходила штири роки на витрішки, а Вася, Володька, Гавриш, Бодя, Тоня так тежко пашуть, шо аж опівночі їх заміняє То, то тре мені шось робити кардинально. Жізнь міняти хозяйствєнну, чи шо. Ну а нє. Штири роки на витрішки, аб ся дочекати, що за неї Вася буде мені жізнь на краще міняти.

То я таку наругу над собою більше терпіти не буду. Всьо. Тому, народ, трєбую мене уважити і поширити такево оголошення: "Міняю жінку, яка штири роки ходила на витрішки, на депутата з 29-ти найбільш заслужених і народних проходімців (пол значення не має, бо то не для того). Робити має з семи і до ополуночі. Хату мести, город копати, вікна мити, зупу варити, псів чесати за вухами, їсти їм давати, полями з ними гуляти, ноги їм мити, мене на роботу випихати і назад заганяти. А з ополуночі і до шести від хати відганяти То, шо заміняє депутата на його посту. За це обіцяю більше не писати, що ви г…но, окромя Володьки, бо гріх не хочу на душу брати, а казати неправду, то гріх. Я". А жінку віддаю туди, де навпроти танку і хай собі сидить там далі на витрішках з восьми і до ополуночі. Від такого шахер-махера, думаю, наш город тілько виграє. Бо і жінка буде при звичних ділах, і народ буде знати, кого і де за що питати (в смислі, навпроти танка, а не на горбі коло хреста), і Вася-узурпатор со товаріщі буде при ділах – в смислі почухати пса за вуха (не Пекінеса, а нормального на 70 кіло), то таки гуманізм і звєролюбіє.

Ну, а вже далі Вася зібрав народ на пресуху. Тіпа, аби подивилися на його новий пимжак, на який не пожлобився. Пимжак був у тєму, бо на вулиці було десь зо 28. То розкраснєвшійся запарений Вася у пимжаку, який розказував, як він рулить і які кадри куди запхне, то було чисто бун фрумос. Новітній чернівецький сюр. Я, правда, через вроджене неуцтво, так і не поняв, що Вася буде робити, окрім того, що напрацювали до нього, а він успішно хирив, аби нині казати, що то він всьо придумав. Але виглядало переконливо. Я зо двох видів, які повірили, що дороги можна ремонтувати тако з нуля, як тілько Вася появиться, і шо 200 мульйонів на тролейбуси, то тако вже завтра вони поїдуть. Опшим, Вася правильно работає, як йому в брошурі Путіна написали: по-перше, не даєш працювати тому, хто був до тебе, і все хириш, потім його гониш, потім кажеш, що то він гі..но, а ти цяця, няшка і роботяшка.

А далі починаєш робити то, шо комусь не давав, використовуючи напрацьоване. І ти – в дамках, Вася. Головне, аби вибори відбулися раніше, ніж ті, хто у такий лохотрон вірить перед тілівізором, встигнуть відлетіти у вирій. Бо якшо ті – тово, а на вибори підуть ті, шо помоложє і поумнєй, то сраної мітли Васьові со товаріщами-лохотронщіками не минути. Але то буде потом, а зараз Вася в пимжаку при 28 плюс і разні товаріщі, яких він розсовує "на кормлєнія", то файна картіна нашого подальшого розвою. Я ото днями проїхався від Фастівської до Годилова, а від Годилова по Комарова і Головній до Гагаріна, то, будучи ще не сліпим, а таки дуже спостережливим негідником, багато що поняв: це ж треба так не любити це місто, аби в ньому поселитися і жити. Але тут Вася і пацани – лише епізод. Хоча і, судячи з побаченого дуже навіть закономірний і в тєму.

***

А тим часом в нашому селі… Вася підсилає сватів, чи то пак сваху Оксанку, до хлопаків, яким наср…ав повні руки і ше трохи, або, принаймні, так думає. Хитро так підсилає, як то в нас на Буковині повелося. Тако. Йшов через сусідський сад, то покрав грушки, обісцяв сливки, наср..в на городі, спас капусту козою, натравив пса на качок, насадив кота на носок капця, розказував по селу, шо вони лайдаки, злодії, людоїди, єретики, поглощатєлі младєнців і вопсчє, як пише Вася Пекінес, бурбачня. Так от спочатку тій бурбачні підослали Оксанку в аеропорту. Там вона якби нє взначай до Бурбака підкотила тіпа, Максим Юрійович, як будемо город спасати? Юрійович ошелешено ніц не поняв, щось ляпнув про запроданців і лиш тоди поняв, що підослали рєшать. То він спригнув. Ну, бо по-перше, не він почав. А по-друге, а нах йому той "концерт" тіпа порішать. Бо з ким і шо.



Но пацани тіпа не ликом шиті, вони роки рішали, мастили, підліплювали, підслинювали, приплескували, де тра повзли, де можна лягали, де нада підглядали, а де нє нада, то здрискували. Так і тут. Не вийшло контакту в аеропорту, то прийшла пєдєрачка. Бурбаку і Трохимичу, знову ж таки через сваху, прислали пісьмо. Мол, пацани просимо вас отгуляти разом свадьбу – 610-річчя Черновіц, які ви розграбили, розікрали і ніц не робили, а Віталька (тобто, Віталь Михалич) спасав, а тепер я прийшов спасати. І передав тіпа запрошення на свадьбу за підписом Вася-секретар, з сургучом, як положено. Замануха така. Тіпа, пацани, ви прийдіть, а там видно буде. Потремо. Ми ж всі мєсні. Шось мені, а шось вам. Ви тіпа спишіть Каспрука, бо він не тре і не рішає, а я вам тіпа - скидку на Зельоному базарі на вогирки від Митра Васильовича – на довгі – більшу, на короткі – меншу. Но пацани і тута в отказ. Бурбак обідєлся, шо йому пісьмецо присмлали через сваху і давай його "фейсбучити".

Но то не конєц історії. Сваха чєловєк умний, настирливий, улесливий. Опшим – у тренді нашого врємєні. Так шо подходи ше будуть. Тіпа порішать, потерти, разруліть, сліть Каспрука, поділити, розділити, твій пацан – сюда, мій пацан -туда, откат – мені, шиш -тобі. Розводняк такий. Аби пацани не тако з мерії – шпіцак під зад, а шоби вже там осіли на роки, а Бурбак і Трохимич отримали свій кус і припинили тролити їх у ВР, а ше, не дай Боже, не вичікували, коли злиється Пєтя, остаточно вкакається Митро Васильович зі своїм фебеером і брикне під лавку ще там хтось, а тоді хтось не дав "фас". Отого "фасу" всі побєдітєлі нинішньої чернівецької клоунади і їхня сваха найбільше і бояться. Бо прийшли вони туди не просто нас ощасливити своїм розвоєм города, а реально порішати дєла, аби потім безбідно жити поживати і ше добра наживати. І самі вумні з них, у тому числі і Вася, понімают, що того добра на всі нема і вже не буде і шо просто так грабіть уже не вийде і шо треба би награблєним якось поділитися. От і підсилають сваху.

Ну і тут ключовий вопрос. А чи треба тим, до кого подкатує сваха, рішать дєла з такими? У мене відповіді остаточної нема.

Втім, як нічо і не вийде, то Вася на то він і Вася, аби сказати, шо тіпа я всю жізнь хотів порішати, а ці - ні в какую. Значить далі піде стара пісня – грабітєлі, людоїди, руйнівники, єретики. Он як співають пісню про Каспрука – не хотів домовлятися. Ну, тіпа порішать. А далі пішла пісня – в генделики ходить, на роботу не ходить, ніц не робив, спав, їв, Карімова винна, Кушнірик -регіонал… Ну шо? Будеш рішати, дєліть, терти? Нє? Ну то "на роботу не ходить". "ніц не робив", "у Фейсбук і генделики ходив"… І так безкінечно. Аж поки або не порішають, або хтось когось не ухайдокає. І то не тіко здєсь. То буде так вєздє. А чо? Бо є такий закон. І наші герої тут ні причому. Вони просто соціо-політичний біоматєріал. Соціо-політична біомаса. А ми - просто бидломаса. От і всьо. Но вихід є… Робити, як люди. Тоді і жити будемо, як люди. Але то буде не скоро.

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram