Жарт Бога, танці у садіку і Володька з ломом. Блог Мостіпаки

Бог таки є. І він, як на мене, дуже веселий і справедливий чоловік. І його картина світу дуже об’єктивна. Принаймні, у ставленні до нас. Он днями у Літньому театрі зібралися – святкували 27-му річницю незалежності. То вперше за 27 років я побачив органічне єдінєніє нашої влади. Шо по вигляду личок, що по внутрєннєму содержанію личок, що по фізіономіях властьімущих на торжественній сцені.



І тут до мене дійшло.. То вже нарешті таки наша народна власть. Яку народ наш виборював, випрошував і вимолював сотнями років. І вона прийшла. Бо, то якихось гетьманів у кудлатих шапках із пір’ями славили. І де ті гетьмани? Хто на Соловках, а хто в Сибірах згинув. Значить не наша то була власть. А то царя по селах на хоругвах і патрєтах носили. І де той цар? Нема царя.

Большевики були хитріші, ніж цар і гетьмани. Їм одного царя було замало і почепили на патрєт одразу трьох вождів (спочатку навіть штирьох). Поняли бестії, що як один десь ся подіне, то два інших будуть царювати. Так з’явився збірний колективний патрєт совєцької влади: німецький філософ, німецький фабрикант і російський політичний авантюрист. І от цей колективний патрєт дав змогу хитрим большевикам царювати аж понад 70 років. Бо наш довірливий народ, коли втрачав віру в філософа, то починав вірити фабриканту. А коли вже не довіряв бородатому фабриканту, то все ще вірив лисому авантюристу. Так і жили. З вірою у світле майбутнє і різні чудеса.

А от потім почався повний кавардак – правили всьо якісь постсовкові і постколоніальні вуйки в пимжаках. Ну, але скілько то таке безобразіє мало тривати в незалежній неньці? Грянула революція, черговий постколоніальний вуйко здриснули і власть плавно перейшла (в силу різних там шахер-махерів, але без того в нас власть не взяти) до істінних ліц народа, шо ми і мали змогу видіти на сцені Літнього театру.



Оця власть уже навіки-вічні. Що ліцами румяна, що писками біла, що головами кругла, а шо умом умна. Як той казав "царица красотою лепа, бела вельми и лицом румяна, червлена губами, бровми союзна". Щось таке. А тим більше не тре ніц брехати, бо всьо відповідає політічєскому моменту, рівню розвитку народу, його високому образованію і знову ж таки, вічній вірі в світлу халяву.

І головне, що базіс і настройку не тре підробляти. Бо в тих перших трьох як було? То того не було, то сього, то раптом ніц не стало. Бо як два німці і один руский мали би ся договорити? Ніяк. Тим більше, коли в компанії руский.

А тута і базіс відповідає настройці, і надстройка базісу. Бо наш базіс 27 років, то шо? Правильно. Гешефт, гендель, торговля, купи-продай, шахер-махер. І друге – натуральне сільське хазяйство – свиня у загоні, корова в хліві, кури, гуси, єндики, тушонки, бараболі, сулія сивушно-масляна (три штуки), сало копчене, солене печене, варене і перчене в слоїках. Знову ж – будз, бринця – пара діжечок. А ше штири віночки часничку і три торбинки цибульок, фасульок і бобів, аби в зимі тепло було.

А тепер дивіться. Міняєм три патрєта двох бородатих і лисого на нашу народну власть із базісом: Іван Миколаїч, війт наш (гешефт, гендель, торговля), Василь Сафроновіч, узурпатор наш (купи-продай, шахер-махер) і Олександр Георгійович Дєдушка, губер наш (крепке натуральне сєльске хазяйство). І от вона – наша народна власть від Бога. Жартівник трохи той Бог, але ж справедливий і об’єктивний. Новій власті і її єдінєнію зал аплодірував, ледь не стоячи. То значить вимолили собі то, вибороли і вистояли. Який базіс, така й надстройка, як заповідали двоє бородатих німців і один лисий руский.

***

Скоро у нашій ратуші замість всяких там патрєтів бургомістрів, примарів, мерів, голів міськвиконкомів і почесних городян може з’явитися музей альтернативної історії. Бо, як пише у соцмережі мер Каспрук, секретар наш Василь Сафронович Продан пропонував зняти зі стін сесійної зали портрети бургомістрів, примарів та міських голів і демонтувати зі 105-го кабінету ратуші портрети Почесних громадян міста Чернівці. Причина? Ну її знає тіко Фрейд. Той шо Зигмунд. Але він давно вмер.



Щоправда, як бачимо, міг вдивлятися через роки. А так для простолюдинів, то причина така – Васьові ті патрєти заважають працювати, муляють очі, труть хребта і заставляють присипатися всього дєтскою присипкою. Карочє. Некомфортно Васі. Бо там багато різних поважних дядьків і цьоток, які для міста таки щось, десь і колись робили, а тепер перевертаються хто у гробах, а хто, слава Богу,на диванах, коли дивляться, куди то всьо котиться. Так от Васі некомфортно, що вони у тих гробівцях і на диванах крутяться, а ще й скоса вдивляються зі своїх патрєтів на Васю, Ростіка, Володьку, Валєрця, Толіка, Алінку, Бодю енд компанію і думають, що кінець світу або вже десь дуже близько, або еволюційна теорія Дарвіна таки єдино вірна і правильна і серед людства вижили найбільш витривалі і пристосовані – людина щуроподібна загребуща.

Того, як я собі думаю своїм хлопським умом, патрєти мали би прибрати, бо надто багато знають і надто вумно виглядають. Тим більше, що є ж варіанти. Шо в такому поважному місті як Чернівці зари нема більш достойних пацанів і дєвочєк, аби зайняти своїми патрєтами місця у сесійній залі і 105-му кабінєті? Ого! Ше й не влізуть. Доведеться патрєти коридорами до мужских і женских туалєтів тягти, ше й трохи в туалетах навішати.

Дивіться. Перші ряди. Митро-помідорник – самий достойний із достойних. Опять же. Юра. Той, шо в бєгах. Далі Віталь Михалич – хоругва нашої міської фронди. Потім сам Вася – почті як народні патрєти голландської школи. Ну а далі пішло-паєхало: Володька в білій сорочечці з селфі, Ростік на драбині, Бодя – з папочкою в кепочці, Ткачук на фоні синагоги садигурської, Кандиба – з кандибівкою, Моклович – із Кандибою, Валєр Миколаїч – з тацею бараболь із оселедцями, Пуршага – з патрєтом баби Юлі, Толік – із химерами, химери – з Толіком, Ванцьо – у шортіках і шльопках, Андрюша – з папочкою мораторіїв. А далі всі решта з 29 красавців і красавиць. А є ж іще 42 з 2011 року. А ше бабушки-калічанські, бургомістри народні, вєні, стьопи, боксьори в трєніках, петеушніки з транспарантами, дівки губасті з мікрофонами, шнирі пишущі, шнирі проповєдующі. Карочє, всі творці історії сучасних Чернівців. А під кожним патрєтом – довідочка з переліком заслуг. А якщо ще патрєти зробити під розмальовку для відвідувачів, то ратуша легко і невимушено заробить си на капітальний ремонт, аби не впала.

І ото буде самий справедливий історичний музей в Україні. А можливо, навіть і на всіх контінєнтах.

***

У Чернівцях тепер всьо, як у людей. Правда, в людей то нещастя було років 70 тому і називалося "Гебельс-радіо". Там воно теж співало про "перемоги на східному фронті", коли переможці жерли мерзлу здохлу конину і вапсчє всьо мерзле і здохле під Сталінградом.

А в нас воно на стовпах на тролейбусних зупинках не про здохлу конину розказує, а Віталь Михалич наш поважний, заслужений і народний комерц-діректор вогіркової теплиці про безгосподарність скинутого мера глаголіт. Хитро так глаголіт. Тіпа мер такий безгосподарний, шо нам тепер довго-довго, дуже довго тра шось робити, аби ту безгосподарність ліквідірувати, а якщо не ліквідірувати, то хоча би возглавити.

Ну безгосподарність нашу Віталь Михалич ліквідірувати не змогли в 2011-2013, а возглавили. То, видно, тепер думають, як би її знов возглавити і возглавляти і ліквідірувати так довго, як то лише можна би було довго робити. Аж поки чергова революція не пожене в подвали Банченського монастиря, але вже не з порожніми руками. Бо зари прямо туди драпати, то поки кон’юнктура бун-фрумос, бо тіпа Пьотр Алєксєїч договор віденський із Митром-помидорником бдіт.



То можна ше щось підсапати і підкосити, а коли вже кон’юнктура запече у п’яти, то вже можна і в подвал, але з насапаним і накошеним. Так шо ждіть далі прівєтов від Віталь Михалича не лише з кожного стовпа. Далі він буде про гаспідарство, безгаспідарників і про себе коханого гаспідарника глаголити і з холодільніка, і мікрохвильовки, і унітаза, і миски з борщем. Адиси. Штани гладив праскою, а над прасков якась тінь мелькнула. Гаспідарник, чи шо?

***

Дивна історія в нас сталася в якомусь дитсадку. А я ж вас попереджав, що пацани не такі прості. Що дійде черга і до того, що вони поділять між собою і дитсадки, і виховательок, і нянечок, і санітарок у больнічках. Он ЖРЕПи як молотять, аж мітли шумлять – тіпа, нема вже ЖРЕПів, а є частні пацани і дівки, які бабло збиратимуть, а от то, що було ЖРЕПами, то тепер буде пахати на дівок і пацанів різних депутатіків.



Так от тепер у нас почали ділити садки. Тіпа, мій округ – мій садок, і нянечки, і дітки всі мої. Бо мамки, татки і бабусі мають за мене, правильного пацана, голосувати. Ну, пацани по іншому не можуть – у 80-х вони так у подворотнях "чужих" ганяли і сігарєти та пару копійок сшибали.

Так от наш поважний ресторатор Анатоль Анатоліч Чесанов десь там у садіку хапав за шию начальника освіти Мартинюка. Історія така. Толік хапав. Сірожа про то розтрубів. Народ, який то видів, почав спригувати, тіпа ніц не виділи. А я собі так думаю. Якщо тіпа ніц ніхто не видів, або не знає, а Толік душив і Сірожа то відчув на шиї, то може то і не душив? Може, то тіпа ЛГБТ-парад був. "Ну шо, Сірожа, потанцуєм у мойом садікє?" А той брикатися… Ну а як ми тоді в Європу прийдем? Якщо кожен Сірожа від кожного Толіка так свою шию оберігатиме. То то якось тре толерантніше, толерантніше. Може, би Вася втрутився? А то Толік нервнічати починає. Так недалеко і до мордобітія. А нам же якось ще в Європу йти. А тут таке. Ну хочеш потанцювати, то нащо за шию? Можна ж у "Сорбонну". А там уже й танці. А він – у садку. Срамота. Вася, наведи порядок, а то через Толіка відберуть у нас безвіз.

***

Селфі Володька у нас тепер буде главним комунальником. Ну, чувак в цих ділах глибоко просвіщоний – має діплом вечірнього бухгалтера і ще вчиться у Ростіка-дохтура заочно по економіці, якої в нас нема. А тут на тобі. Главний комунальник. Я думав, він буде главний по землі, але, видно, десь скрисятнічав, а пацани засікли. То тепер Володька буде главний по гімну. А його у нас – на трьох Володьок на тищу років хватить.

Ну а так як Володька всього лише вечірній бухгалтер, який файно вміє робити селфі, то свою роботу він поняв чотко. Одягти білу сорочечку і бігати в тій сорочечці попереду екскаватора, грейдера, відра, лопати, чи лома. Шо Володька активно і почав. А народ, толі по нєзнанію, толі по наївності душевній, того Володьку в білій сорочці з ломом, відром, лопатою, граблями і мухобійкою почав активно постити. Так шо рейтинг Володьки росте, як унітаз на дріжджах. Так от шо я вам скажу, тьомний ви народєц. Ніц тут нового нема. Всьо уже давно було. Просто тоді не було файних білих сорочечок, смартфонів і файного жовтого екскаватора.

Пам’ятаєте, як Павка Корчагін в будьоновці, рваній шинелі, з туберкульозом і киркою строїв вузькоколійку до Боярки, аби в Київ дрова завезти. Так се все ше звідти. Тєхнологія політічєска. Рімейк. Тіко там жорстоке реаліті. А тут – Володька –селфі. Втім, Володька пацан конкретний. Тако просто і за так він би ніц ніколи не робив. Китайці ж купили то про Павку Корчагіна і зняли своє кіно. А раптом на Володьку китайці знайдуться і теж щось знімуть. Ну типу "Володька – цар гімна". То можна ше й файну капусту на китайцях зрубати. А комунальники то таке. Суворі сільські мужики в мєхових кальошах на босу ногу ще й не таких виділи. І Володьку теж переживуть.

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram