Хто на лоха канкрєтного? Блог Мостіпаки

Поки народ у Чернівцях квасить огірки та запасається варенням, його слуги (а він їх заслужив, бо квасить огірки) протирають рукавами церетки генделиків, ділячи стільці у мерії після відставки мера.

***

Через очікування відставки мера, яку секретар Вася запланував на кінець липня (бо пацан канкрєтний, а не якийсь там сраний політик) та віртуальний дільож віртуальних посад, навіть виконком вирішив, що йому ходити на роботу не треба, а люди з їх опікунством над дітьми, коштами на ліки і введенням в експлуатацію хат зачекають.



Бо хто такі ті люди, як цьоця Тоня ходють на процедури, інші цьоці зайняті прічосками, а вуйці, що там зібралися, то вони по-перше, цьоцям навіть у прічоски не годяться, а по-друге, цьоці краще знають, куди і коли вуйцям ходити. Так на виконком ніхто і не прийшов, окрім мера Каспрука і його заступника Середюка.

Була ще цьоця Тоня, яка пропускала процедури, але без процедур вона виявилася не дієспособна і не зареєструвалася. Бо, видно, процедури робит си на пальцях, аби ними тиснути кнопку, а тут пальці дали збой.

А ше був секретар Вася. Кажуть, що то був такий рідкісний випадок, коли секретар Вася посеред білого дня затрималися на роботі. І його навіть десь там бачив сам мер. Чи то дорогою у кльозет, чи то вже дорогою із кльозету. Ну вопшим бачив, як Вася валив чи то з якихось тьорок, чи то на якісь тьорки. Чи то до, чи то після, бо мер за Васьою пильно пазять, про шо секретар знають і си ховають. Але і секретар Вася до виконкому так і не дійшли, хоч мер за ним і пазили. Чи си встидали скласти компанію "на трьох" меру і Середюку, бо була, хоч і не зареєстрована, цьоця Тоня, чи то десь дорогою заблукали. Бо злюки покльопнічають, що поважний газда Вася часто у мерії блукають у зв’язку із дуже частими відвідуваннями робочого місця – наскільки частими, що за півроку ще навіть не всі сторожі мерії поважного пам’ятають і попросили один другого поділитися поважними фотокарточками поважного газди, які хтось із них зазнимкував коли "Зеленого" базару.

Ну, але то таке. Виконком, то діло добровольне – хочу йду, а хочу – прічоску і процедури роблю, або в морі купаюся. На то він і виконком. Совєцький апендикс незалежної нашої влади. Правда, колись туди партія, КГБ і навіть совість зганяли, а тепер такими дивними і давно віджилими химерами нікого вже й не злякаєш і нікуди не заманиш. Тепер нові химери - так би мовити, нашого прогресивного незалежного розбудовного часу – бомбони, амбіції і марнославство. І, видно, на цей виконком нічо такого не було, де були би бомбони, а тим більше, де показували би по тілівізору "за так", тобто на халяву. А без химер чого туди ходити. Діло ж то чисто добровольне. Процедурне.

***

Україна – то така дуже соціально і політично структурована держава. Ну там усякі праві, ліві, соціал-демократи і консерватори, зелені і червоні, роботяги і бюргери, аристократи і дегенерати… Як у багатьох там, куди ми ніби то зібралися, і навіть революції дві провели... Ну то в нас того нема, за рідкісним виключенням. Дегенерати, наприклад.. А, як відомо, соціально-політичний прогрес не терпить порожнечі. Бо шось чи хтось таки мусить бути на тому місці, де ніц нема. То якось помалу ми ту порожнечу заповнюємо, аби як у людей.

Замість аристократів – дегенерати. Замість роботяг – актівісти. Замість консерваторів – імітатори. Замість правих – любителі баксів, а замість лівих – любителі євро. І лише замість бюргерів є наближений до них соціальний прототип – бариги. З тією лише різницею, що перші за стабільність порядку і порядок стабільності, а другі – за стабільний бардак і бардачну стабілізацію. Ну, аби всьо було, як є, але щоби халяви було трохи більше, а бардаку – ще більше. Але то таке. Ну яка соціальна структура таке суспільство і держава. Але й то мине – років через 150. Хоча, он у Венесуелі і Колумбії не минуло, ну то й шо. І там живуть люди. У Ломачинцях, до речі теж живуть. Скажете, причому тут Ломачинці? Бо при тому, шо там прогрес. Попер. І всі то бачили.

То я про самий прогресивний в Україні соціальний прошарок. Хто відео дивився, той його в клубі бачив. Серйозні люди. З ними ми не лише до ЄС дійдемо, але й до Берліну – на базар. До речі, то ви в Ломачинцях їх бачили, але вони і в Чернівцях на міськраду ходять, і в інших містах, і в селах, і на хуторах, і в "бурштиновій республіці", і в "красноїльській примарії", і в "національній євробляхарні". І будь де, де треба рішати важливі державні і місцеві діла політичного, управлінського та економічного характеру, вони є. Скрізь є такі. Вони дуже колоритні і їх ні з ким, ніколи і ніде не переплутаєш.



У них свій вигляд – великі, часто дуже великі і дуже круглі, червоні писки, широкі груди, не менш широкі і круглі животи, здорові руки, аби хапати за барки. У них є своя уніформа: влітку – шльопки, шорти з "лампасами", розтягнуті на животах футболки,або ще більший шик – майки на шлейках, з-під яких виглядають волохаті широкі груди. Взимку шльопки замінюють кальоші на мєху (у тих, що бідніші), або капці на рифльоних підошвах (у вождів), китайські сінтіпонові пуховички і круглі чорні шапки, натягнуті на самі носи. Можуть ще бути чорні окуляри – незалежно від пори року і погоди, і дуті рукавиці (поки що тільки взимку). Отим усім вони можуть переконати у чому завгодно, кого завгодно і де завгодно, хоч під сільрадою, хоч під Верховною Радою, хоч у церкві, а хоч у синагозі, хоч у клубі, а хоч за клубом.

От із такими Україна може рішати (і вже успішно рішає) багато своїх політичних, управлінських, соціальних, економічних, національно-культурних та релігійних питань. Он, як у Ломачинцях рішали питання децентралізації, під Красноїльськом - міжнародної економічної співпраці, у Києві – розвитку автопрому, а в інших місцях інше – переділи земельних паїв і базарів, лісів і сіножатей, бурштинових копалень, церков різних патріархатів, торгових площ, митних переходів, прибережних смуг і навіть виборів та кадрових призначень.

А ви кажете, що Україна – соціально неструктуроване суспільство без визначених політичних поглядів та ідеологій і в нас 90 відсотків - люмпени. Та то всьо наклеп. Всьо у нас структуроване і всьо пучком. Є кому в нас діла рішати, бо є попит (таварісчі в шльопках) і є пропозиція (хитрозаді вуйки з масними пиками, які і пожинають весь урожай, посіяний "шльопкунами"). Це і є головні, так би мовити, рушії українського прогресу.

Правда, щось від такої соціальної структуризації дуже вже хочеться купити собі гаубицю і закопати на городі. Вірніше, вкопати за всіма правилами артилерійського мистецтва. Але скажіть но мені, хто, коли і де зупинив шльопки і мєхові кальоші? Воно ж як вірус. Знай, обходить твою гаубицю і рішає всі наші соціальні, політичні та інші діла. А гаубицю потім здасть на металолом. Аби купити собі нові шльопки і кальоші. А город забере отой хитрозадий вуйко з масної пикою.

****

Путч не за горами. В Чернівцях. 26-го всьо будуть рішати. Рішили мера скидати, стільці ділити, пацанів розкласти. Хто ближче, той сяде вище, хто далі, той сяде нижче, а хто ще далі, той сяде на ср…ку, бо на всіх усього вже давно нема. А за фіранкою всього – Вася. Бо нині Вася – секретар, але то його туди впхали, бо хтось шугнув, що перевибори призначать.

Перевибори ніхто не призначав і не призначить, бо то таке, по-перше, Бурбак сам придумав, бо йому треба щось людям розказувати, а по-друге, а нафіг їх кому тут (тобто, там для тут) тре. А раз перевиборів не буде, то на шо тому Васі палитися в ратуші, яка й так помалу паде? То мера тако скинути, пацанів розкласти, куди хто який кращий абцуг купив, а самому – за фіранку. Ну а далі, як вже буде.



Пацани при ділах, з усіма за скидання мера розрахувався, а хто вже шо нахімічить, чи накрисятнічає, то то вже його проблеми – що заробив, то прокурорам, суддям і ментам віддасть і ще трохи буде винен. Така логіка жанру. І Вася про то знає. І пацани здогадуються. Але нахімічити і накрисятнічати дуже вже хочеться. Бо природа така. Голодне дєтство, пацанська юность, вроджена жадібність і набутий ідіотизм общєства споживання халяви, де вже халяви не лишилося. То від такого в будь-кого голова закрутиться, тим більше, коли у ній для карусєлі достатньо вільного місця. А Вася – ше той майстер їх закручувати, тим більше таким, яких позбирав.

Одна лиш проблема. Хто замість Васі і коли? Лохів жадібних є достатньо, а от достойних серед них треба оголошувати у розшук через Інтерпол. А ті, шо поумнєй, то з такої переберії спригнуть, бо ж ше тут жити якось треба. Лишається вічний Віталь Михалич, якому особливо тіряти нема чого, але у нього важлива соціально-економічна місія – поставка огірків до двору Митра Віденського – нашого найдостойнішого посла в ЄС. А ше у Віталь Михалича важлива політична місія – вічне кандидатство в мери. І тут, на відміну від огірків, його замінити нема ким. Тому ідеальний варіант – спалити на тому секретарстві лоха, якого не жалко, але перед тим навішати йому лапші про то, що в Києві всьо порішали, подпіска є, "тілівізор" покаже, як нада, потужна медіа підтримка від "таймссерів" гарантована, Бурбак – ніхто, Яценюк – гі…но, а "Пєтя" всьо знає і казав "най буде". І от кажуть, що такого лоха ніби то вже знайшли і звати його Славко. А шоби його не перепудити, то його лагідно так обхажують, облизують і навіть дали генделик у парковому танцхолі далі орендувати. Ну, аби не спригнув.

А якщо спригне? Ну то Вася і сам поки порулити можуть. Правда, доведеться на роботу ходити і часто навіть у вихідні, бо то шо тече, паде, нема, треба. А де взяти нікуди не подінеться. Але ж то таке. Влада – вона ж брємя, тягар тобто. І лише у нас вона чомусь сприймається, як халява і шара. Ну це філософія, а Васю покійний професор Комарницький іншому вчив – із усього має бути прібиль.

Втім, якщо зі Славка ніц не вийде і він спригне, то не біда. Пацани далі щось накрисятнічають і нахімічать. Всьо життя то робили, то мінятися вже пізно. А от міняти: "Шо міняєм? Шо міняєм?", то то ніколи не пізно.

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram