Коли кожен Ростік - ректор, а кожен суслік - агроном. Блог Мостіпаки

Ой пре. Це так пре. Мале корито, що увійшло в суперечність із непомірною жадібністю, творить із нашими людями дива. І ще. Коли совість спить, не заважайте їй. Щось таке.

***

Секретар наш поважний, трудяга-великомученик, його високородіє, нізвергатєль "ісчадія Каспрука" Василь Сафронович Продан ( а най йому ся гикне) знайшов собі новий тренд. Він його періодично мусить шукати, бо за три роки такого наплів, що народ став губитися у здогадках, а чого ж реально Василь Софронович "лєгли і просють". Чи то юшки з золотої рибки, а чи золотого корита під хату. То тепер він придумав нову мульку – страдалєц. Сама благодатна тєма в нас – нити, що всі негідники, будучи одним із них.



Так от Вася і заспівав "Алілуя", мовляв, не любить мене, сараку, ніхто, все козні строять, поплачу, то може за поману дадуть трохи голосів лошачих. І розповів, як його не пускають на місцеві телеканали, куди Каспрук ходить ледь не щодня, прямо зранку о 08.00 вже стирчить під дверима студії.

Нив, нив наше високородіє, плакав, плакав, у сорочечку білу шмаркав і сльози витирав в рукав, у надії, що хоча би калічанські бабусі повірять у страждання мільйонера доларового, борця за щастя злидарів гривневих, а далі, як завжди, взяв і збрехав. Збрехав наш поважний секретар і навіть не закашлявся і не почервонів про те, як його мало пускали на телеканали.

Та не прорахував свої шахові ходи (враження, що у шахи грав із лохами) і не подумав, що хтось міг і порахувати, куди і скільки він ходив, із ким і навішо. От і виявилося, що ніц ті канали не втратили, бо Василь Сафронович на них поважно так надували рожеві щічки і сопіли у мікрофон не набагато менше, ніж мер. З тією лише різницею, що мер хоча би за щось відповідає і його хоча би про щось запитують, а Сафронович ганяв там метеликів, ніс пургу і сипав полову, вдаючи з себе у нашому селі великого політика, а товово прибуткове г…но, яким він займається, великою політикою.

Та не то мене здивувало. Бо кого зараз здивуєш половою, брехнею, запудрюванням мізків і розведенням лохів. Цим займаються у нас усі, хто хоча би якимось боком причетний до післяреволюційного розгрібання залишків ресурсів пострадянської України – від Васі і Володьки, які общипують рештки міської земельки, і до великих і могутніх зверхників влади і опозиції, які просто щипають усе, що погано лежить, або відбирають у дрібніших лохів.

Називається це переділом поділеного, доділенням не переділеного і умикненням вже умикненого. Як то вам так простіше пояснити. От, наприклад, була у вас в 1991 році велика така, рогата, але вже трохи стара корова, яка ще трохи доїлася. Та раптом її на толоці вкрали великі і страшні вовки. Задушили, роздерли, вигризли файні боки, те, се і розбіглися. Далі набігла зграя голодних шакалів – тим дісталися такі-сякі нутрощі, вим’я і ребра. Їх відігнали бродячі собаки. Ті обгризли хребта, роги, копита і тонші кістки. Там прибігли бродячі коти. Теж щось полизали. Потім налетіли ворони, видзьобали рештки кишок і очі з обгризеного черепа. А потім прилізли щури і понишпорили у тому, що вже й коровою не назвеш. Так от, саме цей щурячий етап і відбувається, наразі, в історії нашої неньки. Далі ще піде дощ і помиє коров’ячі кості. А після того всьо... Феніта ля дєрібан. А більше ж нічого не вміємо. Ото буде.

То то наші черновецькі акурат влізли в останній вагон шурячого поїзда. Застрибнули на підніжку і хапнулися зубами за двері. Отак і висять. Тому, коли журналістка Лариса Сергєєва намагається доколупатися до чогось, що ще відрізняє наше поважне високородіє від цієї божої тварі (бо всі тварі божі, най їх) і сказала: "Якщо ви такий щирий, Василь Сафронович, і в інших питаннях, то я не знаю, як ви будете шукати своє електоральне поле", то в мене є відповідь на це – лохторальне поле – це стихія Василя Сафроновича і йому його шукати не треба – воно знаходиться на полі чудес в країні дурнів, де для марновірних, жадібних любителів халяви, гречки, олії і брехні закопані золоті червонці.



Отакі от "буратіни" будуть ще роками обирати нашого Васю, а також його товаришів по лохотрону і грі "знайди шаріка під наперстком", депутатами і нема на то ради. Електорат просто звалить, а "буратіни" залишаться, тому й переживати за брехню та червоніти нашому високородію не варто.

***

Он цього тижня для нашого альма-матєр унівєру обрали ректора. Файного, молодого, достойного пацана, світило сучасної української економічної думки, другого Шумпетера з цегельні №1 Ростіка Білика. А ви думали, що в нашій альма-матєрній альма-матєрі хто ректор? Я тоже так думав.



А нє. Ростік. А всі решту си втерли. І Сам, і доценти, і проценти, і декани, і студенти. Файно так ся втерли – смачно. Розтєгли шмарклі по рукавах від грудей і аж до п’ят. Бо як інакше? Чого судитися? Ростік – дохтір. Дохтір. Доцент? Доцент. Учоний? Ще й який учоний. Як кіт під дубом. А ше він Васін дружбан. А ше він самого Міхайла Ніколаїча Папієва якийсь родак. А Тьомки Призабутого – ліпший кориш. А ше якась цегельня. А на цегельні парковка. А на парковці - бабло. А ще у нього якесь поле рапсу. А на тому полі -рапс. А ще він молдовський переселенець і ізраїльський слабий. А ше може у нього навіть якась грамота, чи навіть орден є, або подання на заслуженого економіста України. Тобто, солідний кориш, бізнесмен, політик, депутат, родак, учоний, доцент, дохтір, майже проффесір і вапсчє класний пацан. А ще… Мой забув. Колєга Боді і вучитель Володьки.

А ви кажете, що когось купляв. Якби не продавалися, то би не купляв. Якби дали по писку, то би драпав городами, а може полями рапсу. Якби прийшли до ректора тищ 5 і витягли того за пимжак на балькона, то би Ростік не судився, а далі був би в Молдові переселенцем. Якби учона рада встала і сказала: "А фаца є?" Якби декан сказав: "Якось не комільфо. Як я тобі дітей покажу?"

Якби тато з мамою дітей не дали, а діти татові і мамі сказали: "Тату, мамо, фі, я туди не піду, бо там вонєє і я хочу в душ". Якби декани: богослови, правознавці, поети, члени наукових товариств США, Канади, Австралії, Німеччини, сказали ректору: "Ти чо, Стьопа?". Якби старі професори поморщилися на простягнуте рученятко Ростіка і лукаво так, із хитрими і мудрими примруженими очима сказали: "Нас із вами тут ніколи не стояло". То шо би тоді було? Геволт, а не ґешефт, честь, а не пристосуванство, катарсис, а не "а я шо?"

Так і шо би то все таки було? Шо, шо. Кембрідж, шо. А так є то, що є. Файну хату Главка збудував. Може знов попів туди напустити? Ті би хоч щиро молилися. За ґешефт канєшно, бо інакше щиро не дуже й вийде, але якими файними чоловічими голосами: "Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас". Від того, шо тут було до нас. А так – Ростік-ректор. Файний, учоний, дохтір. Ну "Фі!, ну "Вонєє", ну не комільфо. Зате тепло, удобно, поважно і ситно. А після нас, та хоч потоп. І він буде. Після нас. А може ще й при нас. Фі! Святий Боже, і куди ти лишень дивишся. Хіба тобі не вонєє? Мовчиш? І ми.

***

Україну після революції всі вчать. Поляки – робити реформи. Американці – воювати. Німці – рахувати гроші. І т.д. і т.п. І звідки їм знати, що у нас і своїх талантів повно і всі всіх радо би повчили і вчать. Усі всіх вчать, як нам далі жити. Актівісти - механіків, як крутити гайки. Депутати дохторів, як лічити депутатів. Аналітіки – ті взагалі всіх чомусь вчать, фіг його знає, чому саме, але тілівізори і радіво ними забиті. Ледарі - вчителів, як вчити дітей. Алкоголіки –непитущих, ботаніки –газозварювальників, сусліки –агрономів, ведмеді – пасічників, лисиці – курятниць, довбні - розумних, а телепні - всіх решту.

І непогано, я вам скажу, виходить. І головне логічно. Бо абсурд, насправді, то дуже логічна і послідовна система. Бо так і треба – тих, хто ще хоча би щось робить, то того і треба вчити, і довбти, і скубти, аби стимул щось робити не пропадав. Як колись у старій школі дяк. Хто вчився, то того і лупцював березовим прутом по сраці, бо саме те місце вважав наріжним каменем поповнення знань. І таки щось виходило. Принаймні, сраки таки ставали, шо граніт.

Таке шось вийшло днями і в нашій правлячо-опозиційній партії "Народний фронт". Депутат від неї (вміло замаскований у БПП) Андрій Романчишин розкритикував мера, якого вона підтримувала, Олексія Каспрука за кадрову політику і те, що "не вміє домовлятись із депутатським корпусом" і що жоден представник "Народного фронту" не представлений у керівництві департаментів міськради чи інших структурних підрозділів мерії.



Воно, канєшно, логічно. Бо як тако підтримували на мера, то де бомбони, себто різні там посади, майно та інша лафа? Нема? Ну то непорядок якийсь. Бомбони мусять бути, бо нащо підтримували. Бо раз нема бомбонів, то пора скидати. Он, як Вася. Не дає йому Каспрук бомбонів, то Вася проголосив його "ісчадієм" і бігає довкола і все скидає та скидає – червоніє, пихтить, штани прилипли, потилиця змокріла, руки тремтять, очі бігають, повітря ротом хапає. А тут ше ніби то свої не мають бомбонів, то логічно було би припустити, що разом із Васьом будуть Павловича скидати.

А потім уже на всіх, без урахування скинутого Каспрука, поділять бомбони. Бо Каспруку - вже скинутому, ті бомбони ні до чого. Піде до супермаркету і купить там бомбонів від самого Пєті – файних чиколядних, сяде коло тілівізора і буде дивитися, як оті там бомбони ділять – Васьові – більше, а НФ і БПП – що ся лише. Ну там, дірка від бублика, обгортка від чиколяди, пакетик від чаю, пачка від макаронів, чи пляшка з-під олії. Всьо по справедливості. Так заповідав великий Попандопуло. Бо на округ Романчишина, який, вочевидь, знає, як домовлятися з Васьою енд К., вділили всього чисто за заповітами Попандопуло. І його колєгам по партії і фракції, які ще краще вміють домовлятися з Васьою, теж вділили по заповітах Попандопуло.

І взагалі всім, хто вміє краще, ніж Каспрук, домовлятися з Васьою, Володькою, Бодиком і Валєрцьом, а ще цьомає Алінці ручку, всього вділили за заповітами Попандопуло. Тобто – по справедливості. Це, так би мовити, часть перша результатів того, як депутати вміють домовлятися з Васьою і К, на відміну від Каспрука, який не вміє.

Але є ше часть друга сього черновецького балєту з його па-де-де. Приміром, пішов Каспрук, як порєдний розподілювач бомбонів серед своїх, на здибанку з ними. І каже: "Так, пацани. Бомбонів нємєрєно, халяви теж. Хапай, не хочу. Там , ЖКГ – повна Ж, соцзахист – чисто для лучшіх людєй, без напрягу, хоча є пару тьоток – на прийомі щодня, спецкомунтранс –із старим бобиком і старими тарифами, водоканал – з боргами, тролейбуси – з рогатими євробляхами, земдепартамент – з Бешлєйом в придачу, фінуправа – з Бодиком Вікнянським із папкою з бізона, а ше міськШЕП, а теплокомун – сезон на носі. Йдіть, пацани, вот вам бомбони і вот лафа… Я ж обіцяв".

А шо пацани? Гей, мой. Де ви? Пацани. Поперли, хто на тролейбуси, а хто на водоканал і Ж? Ага. Зари вам, здрастє. Всьо не там і не то. Не захотілося, пацани, бомбонів ні "Же", ні "Ме"? Шось не тріщали двері у мерії і не несли заяви на конкурс. А чо? Бо тріщали двері то в кадастрі, то в інспекції, то в продспожив, то в проднежив, а то в басейно-водно тралала. Тепло пацани, тихо і мухи не кусають? Отож бо. Це вам не "Ж" Чи може з кадастру хтось хоче на "Ж"? То які питання, пацани? А он МіськШЕП – без начальника. То хто і звідки туди? З тралала, пацани?

То то і воно, пацани. Тілівізор воно канєшно, красіво. Дівчинка приємна. Питає щось. Можна файно в краватці і пимжаку дівчинці щось парити. І відчувати себе таким собі Суперменом. Знову ж таки. Вітер не дує. Стілець файний. Студія біло-зелена. Чи яка там. То можна уявити себе стратегом і розказувати всім, як "мер не вміє" і як "нам ніц не дали". І суворо так питати мера, де бомбони, мер?

То я скажу якось так (бо мер не скаже, йому встидно за таке, а мені пофіг). Перше: "каждий мніт сєбя стратєгом, відя бой со сторони".

Друге: кожний суслік - агроном, але не кожний агроном-суслік.

Третє: з гравцями в наперстки, кандєлябри, "Чапаєва" і "лошадью ході – вєк волі нє відать" не сідають грати в "Що? Де? Коли?" - перевірено заповітами Попандопуло. Чи нє?

Четверте: красівіє не бувають умнімі, а умніє – красівімі. Перевірено природою. При спробах поєднати можна розірвати с..ку.

П’яте: бонбонів на всіх нема і вже не буде, бо корито з бонбонами спорожніло. Хто не вірить, питати Васю. А ще краще Черчілля: "Я не можу запропонувати вам нічого, крім крові, важкої праці, сліз і поту".

Шосте: у кожної політики є межа, як і в кожного свинства, але не все свинство є політикою, як і не вся політика є свинством, а політики – свинями. І останнє. До телеефірів треба готуватися. Довго, ретельно і зважено. Аби не молоти то, що чув за рогом. Знову ж таки, питати Васю.

От якось таково. Бо як не таково, то можна опинитися тамово. Де вже таких во повно. І з ними далі ні туди во, ні гездево. Бо і від людей встидно, і людям встидно. Знову ж таки, питати Васю.

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram