Вася-Леопольд і святі борці з ісчадіями. Блог Мостіпаки

Вах, вах. Тиждень видався бенефісом Васі. Кіко всякої фігні, як цього тижня вчудив наш секретар, не чудили ні до нього, ні не зможуть після нього. А чому? Бо до нього в нас були обережні, далекоглядні і розумні пацики, а після нього, сподіваюся, у нас з’являться обережні. далекоглядні і розумні пацики, хоча, хто зна...

***

А загалом, то час такий. Мусять бути Васі – нормальні пацани для ненормального часу – шумовиння - на каламутній воді, ряска - на болоті, дим – над попелищем. Жисть така.

***

Чисто конкрєтно в мене давно виникли підозри, що поважний секретар наш Василь Сафронович, коли промовляє свої промови, то ті промови він десь бере, зичить, чи купляє за пару зелених рублів із всевидящим оком у піраміді. А чо? Бо потім, коли часом він говорить без тих суфлерів і папірців, то то вже гет не ті промови. Бо безплатні промови – то від душі, а як вже забашляв, то мусиш пазити текст і не відриватися від змісту – аби політулохічний ехвект не збити від пацанів астраханських, які то придумали.

От і виходить фігня? А чо фігня? Бо воно є реальна фігня. А чо реальна фігня? Ну, бо таки реальна фігня.

Наприклад, москальскі політолухи вони такі пацани, що скільки би їм не забашляв, то вони все одно щось порадять із агітпропу і контрпропу РСДРП (б)-ВКП (б)-КПСС, бо всі їхні політологічні загашники перероблені з тогово. Ну типу, "земля- селянам, колгоспи-колгоспникам, радгоспи-радгоспникам, заводи – робочим, халява –халявникам, а всьо решту – народу.



Так от. Хтось Василю Сафроновичу, чи то москальскі полутолухи, чи вітчизняні товариші, які в них позичили пару брошур 90-х років, сказав "мачіть казлов" на преміях. Тобто, всім розказувати, який Каспрук і його чиновники гімно, бо отримують 250 відсотків премії. Це саме сказали розказувати і його найближчим Володьці, Боді, Тоні, Алінці ну і всім, хто може хоча би щось сказати, або просто голосно верещати: "Грабують!", окрім Тихоновича і Юри Ткачука, бо ці можуть щось наплутати, типу "бе ме" з "ме бе".

А так всі решту "казлов мочать". От наприклад. Пішов Володька з дівкою до ресторації, бо організм молодий, а гормонів повна голова. Ну, з файною дівкою Володька десь навіть зі знижкою від Анатоль Анатоліча за салат, умастив тищ п’ять за вечір. Менше не вийде, бо інакше лишишся зі своїми гормонами на ніч сам на сам.



А вранці Володька вивалює на тілівізор і верещить: "Кляті чиновники отримують премії 250 відсотків!" (реально то тищ 3-4 і люди їх несуть не до Анатоль Анатоліча, а додому, бо там сім’ї, діти і т.д., до того ж то – частина зарплати і. як людям її не платити, то, той, хто не платить, піде в прокуратуру), але "піпл Володьку хаває" - барєц.

То саме і Вася. Накупив машин по мільйону-два, сараїв на мільйонів 16, хатів ше на штири мільйони, ще й зарплату і премію в мерії отримав (бо мусять дати), а кричить, що "чиновники – глитаї, мироїди і держиморди" (добре, що слів таких він не знає, так що може сприймати, як файну підказку). Але "піпл таки хаває". 250 відсотків премії – жуть! Грабують! Ріжуть! Караул!

І головне – діє. "Піпл" на виборах валить голосувати за Васю і Володьку, бо "народні барцуни". Чиновники – серед яких 90 відсотків чекальників пенсій, чиїхось родичів, тих, хто більше нічого не вміє робити і там теж не вміє, або просто лайдаків, мовчки жують шмарклі і не здатні себе захистити, за рідкісним винятком тих, для кого держслужба не є порожнім звуком – такі в природі ще існують, але лише як бенгальські тигри.

Тому Вася, Володька і Бодя правлять бал, гребуть голоси, а потім землю, політолухи сапають Васіні городи, "піпл хаває" телеполову, а дехто навіть за то має зо двісті рублів, або пачку гречки, чиновники з давно атрофованим почуттям власної гідності жують шмарклі і роблять вигляд, що "мачіть казлов" їх не стосується, а "то всьо Каспрука", а в результаті виходить, як казав один персонаж, "маємо те, що маємо".

І всім харашо: Вася руліт, Володька – при ділах, піпл – при хавці, чиновники кудись ходють і десь вдають, що щось роблять, де їх якийсь Вася "за гімно має". Погано лиш, що "хавка" і "полова" руйнують до решти систему управління і політики. Але кого то гребе. Вася, у випадку чого, звалить до Тель-Авіву, Володька перебіжить із "Рідного міста" до якоїсь "Ганьби всім", а піпл, як гнив, так і гнитиме, а чиновники як ниділи, так і нидітимуть. Бо така судьба лохів.

***

Ади, яка у нас цнотлива область. Не знаю, навіть, звідки у нас в деяких селах діти беруться. Видно, від святого духа, чи від лелек на стовпах, а може капуста така висока і плодовита, як тропічні хащі в якомусь Конго. Бо інакше нізвідки в нас тому взятися – дітям тобто. Бо всі у нас замість виробництва діток ходють на хресні ходи, мітинги і носять хоругви і плащаниці проти всяких ісчадієв – типу ЛГБТ та інших. Ото днями по місту таке валило з хоругвами проти ісчадієв.



Валила ціла дорога, що навіть "євробляхери", яким давно ніякі закони не писані, перепудилися і почали вересканити, що борці з ісчадіями порушують їхні дорожні права на повний бєспрєдєл. Але вже коли придивилися, то таки втихомирилися. Бо ж то святе. Хоругви, співи, псалми, довгі спідниці, хустинки, мітинг. То ісчадієв із Чернівців так проганяли і за традиційні сімейні цінності молилися, хрестилися і поклони били. І навіть війт наш сонцесяйний Іван Миколайович там засвітилися.

І пішли після того ісчадія геть із Чернівців, бо перелякалися хоругв, молитв і довгих спідниць із довгими розрізами. І не лишилося у нас після того жодного гомо- і лесбо-. Усі чкурнули в Гейропу і Піндосію, аж тини і штани тріщали.

Отак і очистилися у нас на славній Буковині традиційні сімейні цінності від отого зілля диявольського заморського. І лишилося лише "ой під вишнею" та "гай, під тином" і файно так – у вишиванках, кучмах, запасках і червоних чоботях. І до весілля "ні", "ні" - тільки після вінця, батюшки і залізної корони, пофарбованої бронзянкою.

Щоправда, дивина трохи. Бо ісчадія звалили, а пі…си таки залишилися. Хто в міськраді, хто в облраді, хто в райраді, а хто і в сільраді, РДА, ОДА, чи навіть у парляменті засів. Але то наші п..си, а не ісчадія. Ну, принаймні, на такому поважному молитовному сніданку у нашій Верховній Раді жодного ісчадія не було. А всьо наші – хто з облради, хто з міськради, хто з ОДА, хто з РДА, а хто і з парляменту.

І як не дивно, буковинці на тому сніданку мали таку файну чисельну діяспору. І жодного серед них ісчадія, а всі хранителі традиційних сімейних цінностей – хто з облради, хто з міськради, а хто й з парляменту… Бо як інакше. Цнотлива область – цнотлива власть.

***

А ше наше місто цього тижня стало центром мирних ініціатив, перед якими бліднуть всякі там ізраїльсько-палестинські та трампо-кімівські спроби порішати мирно безнадійні наші земні діла.

Так от, скажу я вам, що шанси наші трохи вищі. Принаймні, перед ізраїльсько-палестинськими. Бо після того, як Васю нашого трохи народ опустив із відставкою мера (щоправда, до мордобітія поки справа не дійшла, але життя не стоїть на місці), а Віталь Михалич вкотре вкакалися зі своїм красномовством, обізвавши нас "піплами, що всьо схавають", то в ефірах всяких, куди Василь Сафронович подалися на дебати, вони запросили миру, як кіт Леопольд у триклятих мишей.

І так просили, так просили, що декотрі сердечні наші чернівчани вже почали подумувати біля тілівізорів, що зараз Павлович рвучко підніметься і з усього маху засмокче у палкому поцілунку секретарський лобик та притисне Сафронича міцно-міцно до організму. Та ніц із того не вийшло. Чи то Павлович забули помаду для такого файного політично-еротичного дійства, чи то не сподівалися на такий приступ миролюбності, але чуда не сталося.



Втім, багато хто запідозрив, що то "леопольдство" - не щире, а звичайний розводняк, підказаний політолухами заїжджими астраханськими, або нашими доморощеними, і добре поставлений у дитячій студії театрального мистецтва нашого муздрамтеатру.

Так що далі буде. Бо поки Вася просили миру, то вся його камарилья далі мочила мера і мерство. А згорілий транзистор у новому тролейбусі викликав у них такий приступ щастя (до речі, і у самого Васі теж), що так москалі навіть не раділи анексії Криму і перемозі Діми Білана на "Євробаченні".

А ви кажете мир. Якщо чєловєк - рєдіска, то це надовго. Ймовірно, на все життя. Тому і про мир із ними говорити - це все одно, що людоїду розповідати про шкідливість людятини і філантропію. Таке вже вродилося. Таке і покине цей світ.

Щоправда, ще не скоро. Тож радості від того, що у нас щось не їздить, щось не ходить, щось десь паде, щось десь не росте, чи щось десь не роблять, від людини, яка ходить на роботу в міськраду і отримує зарплату із наших із вами податків, ми побачимо і почуємо ще багато. І головне, що ні Вася, ні камарилья ніколи не зрозуміють, що прийшли вони туди не радіти згорілому транзистору і не засипаній ямі і не купляти рогаті євробляхи зі згнилими крилами, з яких щодня на маршрути не виходить половина. А якщо не зрозуміють, то і миру ніколи не буде.

Бо з бабусі Шапокляк, як ти її не загримуй і який текст для тілівізора не напиши, аж ніяк не вийде кіт Леопольд.

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram