Криниця, у якій не тонуть яйця

У селищі Красноїльськ на куті Слатина, що розташований під самим лісом і розтягнувся майже на два кілометри, є унікальна солона криниця. Побачити її мені допоміг лісничий Лаурського лісництва Григорій Істратій, дідові якого Вікторові Герману колись належала і сама криниця, і 120 фальг землі, де були поля, ліс, пасовища і навіть сад, що зберігся дотепер. З криниці бере початок і невеличка річка Солонець, що впадає у Сірет. Криниця має глибину 12 метрів, її викладено дерев’яним зрубом. Про те, що вода має високу концентрацію солі, ми пересвідчилися, опустивши в криницю куряче яйце. Воно не потонуло.
У давні часи над криницею було збудовано невеличкий будиночок, який закривався на замок. Сіль тоді була великою розкішшю і своєрідною валютою. За соляною водою приїжджали бухарестською дорогою, що збереглася й досі, із Стражі, Викова (теперішня Румунія) та й із довколишніх сіл Сторожинеччини та інших районів. Було навіть встановлено певний день для купівлі води мешканцями того чи іншого села. Хто не мав грошей, міняли соляну воду на зерно, шкіру та інші товари. Цікаво, що рівень води в криниці не падав. Він і досі тримається на певній позначці.
З приходом радянської влади дід змушений був, рятуючись від виселення, перейти до Румунії. У його стайнях зробили колгоспну ферму. Наприкінці 60-х Віктор Герман приїжджав з Румунії до Красноїльська, щоби подивитися на свої землі та криницю.
Тепер його онук Григорій Істратій навідується до криниці. Декілька років тому він обгородив її, але худоба, йдучи на пасовище, хоче ласувати незвичною водою, то й руйнує огорожу. А нещодавно лісничий поставив нове міцне цямриння і міцну огорожу. Хоча тепер солі не бракує, Григорій Миколайович вважає, що криницю треба оберігати, бо нащадки повинні знати про наше минуле і берегти природу.