Микола Вакарюк – перший у Косівському районі і наразі єдиний підприємець, який освоїв бізнес із розведення форелі. Тепер відпочити до нього, порибалити, а також скуштувати царської риби, яку готує за фірмовим рецептом дружина Миколи пані Галина, приїжджають охочі звідусіль.
Відпочивали біля ставка, ласували фореллю у затишній альтанці й чимало знаменитостей: і діти президента Віктора Ющенка, і Олександр Пономарьов з колишнім тестем Миколою Мозговим, і учасники програми "Шанс", і навіть російський посол Віктор Черномирдін.
Рибу у гірських річках побили електровудками
Спостерігаючи за тим, як плескається і підстрибує над водою форель, переливаючись сріблом на сонці, просто не віриться, що царській рибі так комфортно у невеликому штучному ставку. Надто вже ця рибка вибаглива. Микола Михайлович навіть жартує, що доглядати за фореллю слід більше, ніж за жінкою.
Крім того, що форель вибаглива до умов, вона вже стала й рідкісною. Ту незначну кількість цієї риби, що залишалося в гірських бурхливих річках, рибалки побили електровудками. Нині форелі у природних умовах немає.
– Варвари, – каже про таких Микола Вакарюк. – Одного разу навіть намагався малька, купленого за свої гроші, запустити в
річку – та де там, браконьєри не дрімають.
До косівчанина зазирають багато людей посидіти біля ставка, відпочити, фореллю помилуватися. Де ж інакше її побачиш? Навіть дітей на екскурсії привозять.
– Робив цей став насамперед для себе, для душі, – розповідає пан Микола. – Все власними руками. Щоранку о шостій я уже біля ставка, хоча з цього не живу, маю для життя інший бізнес.
Навіть тепер, коли форельному господарству вже шостий рік, справа відлагоджена, риба вимагає великих витрат і уваги.
Кілограм живої форелі у Миколи Вакарюка можна купити за 40 гривень. Це при тому, що, скажімо, за того самого коропа нині слід віддати 20 гривень за кілограм. Власник форельника каже, що за такими цінами й продавати невигідно. Але натомість переконаний, що загалом рибний бізнес вигідний, але ніхто не хоче цим серйозно займатися.
Ставок копали місяць два трактори
Розпочалося все ще 2001 року, коли Микола Вакарюк їздив до Італії. Там спостерігав за форельниками у Мілані й вирішив розпочати свою справу. Поруч із його земельною ділянкою в Косові протікає гірська річка. Отож, повернувшись на батьківщину, пан Микола взявся втілювати задум у життя. Вивчити теорію виявилося непросто. За радянських часів ніхто не займався розведенням форелі у маленьких ставах. Літературу підприємець збирав, де міг. Навіть їздив по поради в Карпати до старожилів.
Ставок для форелі копали два трактори місяць. Потім спеціальною трубою його сполучили з річкою. Вода в озері повністю оновлюється кілька разів на добу. Якщо вода буде не достатньо чистою, не проточною і не збагаченою киснем, то форель просто загине. Так само примхлива риба й у харчуванні.
– Форель – хижак, тому годувати її слід спеціальним кормом для риб, який виробляють з рибних відходів, – ділиться секретом харчування форелі Микола Вакарюк. – У раціоні повинно бути достатньо білка і жирів. Нині єдина складність у моїй справі – це, власне, корм. Він дорогий і треба возити його з Польщі.
Годує підприємець форель 3-4 рази на день. І не дай Боже її перегодувати – вона може спливти догори животиками.
Товарна вага форелі – 300 грамів
Мальків форелі до свого ставу Микола Вакарюк завозить з форельних господарств. Наприклад, такі є біля Берегомета, під Бурштином... Один десятиграмовий мальок коштує дві гривні.
Освоїти повний цикл розведення форелі Миколі Вакарюку не вдасться, немає умов. Щоби риба розмножувалася, слід викопати окремий став.
Мальок до товарних 300 грамів виростає за рік. Хоча загалом вага форелі може сягати й 10 кілограмів. На початку справи, коли пан Микола випестив царську рибку вагою до півтора кілограма, дуже втішився. Але насправді це виявилося невигідно. Форель готують цілою, а завелика риба просто не поміщається на тарілці. Не подавати ж гостеві тарілку, з якої звисають голова і хвіст форелі. Тому найоптимальніша вага – 300 грамів.
– Якось до мене приїхали рибалки і попросили порибалити. Я тоді й вудки тримати у руках не вмів, – згадує Микола Вакарюк. – Просив сусідських хлопців, щоби закинули вудку. А коли витягнув першу рибину, стало її шкода, стільки зусиль доклав, щоби вона у моєму ставку прижилася...
Уже тепер Микола Вакарюк знає про форель майже все. Навіть науковці-теоретики, які приїжджають у ці краї, дивуються, як виживає примхлива риба за умов міні-господарства. А господар за будь-якими, навіть дрібними, змінами у поведінці риби може сказати, що з фореллю не так і чому. Микола Михайлович не один пуд солі з’їв, перш ніж царській рибі в його ставку стало
комфортно.
