Сестри Аня та Аліна Завальські все своє життя на сцені. Але по-справжньому відомими дівчата стали після створення дуету "Алібі". Талановиті, вродливі, сексуальні – сестри Завальські просто не могли бути непоміченими."Ми були нормальними дітьми"
– Дівчата, ви з раннього дитинства серйозно займалися вокалом, виступали. Чи немає відчуття, що недоотримали безтурботного дитинства?
Аня: – Ні, такого відчуття, чесно кажучи, ніколи не виникало. Незважаючи на те, що постійно були зайняті, всі наші справи сприймалися як цікава захоплива гра. Ми були звичайними нормальними дітьми, єдине, що вирізняло нас, – це змалечку виховане "доросле" ставлення до сцени та глядача. Атмосфера у сім’ї завжди була творчою, ми виросли у ній. У гості приходили відомі артисти, поети, художники, музиканти. Це оточення було для нас цілком природним.
Аліна: – Тому все так і склалося. Хоча звичайні дитячі примхи та проблеми у нас були, як і в усіх. Дуже важливо, що у наших батьків, як тепер ми розуміємо, не було мети зробити із нас "зірок", а була мета – допомогти нам самореалізуватися як особистостям.
– Як з’явився на світ дует "Алібі", адже були інші музичні формації?
Аня: – Так, це все етапи нашого творчого життя, сходинки, які ведуть до себе самого. Ми розуміємо, що все змінюється, ми дорослішаємо, і всі минулі спроби пошуків себе допомогли нам стати тими, ким ми є сьогодні.
Аліна: – Найпершою нашою формацією був фольклорний гурт "Струмочок" – дуже важливий і тривалий етап нашого творчого життя. Перші кроки на естраді ми здійснили у 8-9 років як дует "АЛГА" – що означало "АЛ"-іна та "ГА"-ннуся". Пізніше, у 12-13 років, ми уже спробували самі писати пісні. Тоді, власне, і з’явився інший дует "Візаві". А у 15-16 років ми стали ведучими солістками поп-квартету "Капуччіно". Це стало для нас новим досвідом та першою школою "шоу-бізнесу".
Аня: – Але з часом бажання продовжувати власні пісні ставало дедалі сильнішим. Нам було що сказати глядачеві від власного імені! З Дмитром Клімашенком ми разом записали пісню "Алібі". Відтак і назва дуету з’явилася.
"Можемо спілкуватися
одна з одною навіть на відстані"
– Чи не суперниці ви – на сцені та у житті?
Аня: – Суперниці? Ніколи! Справжній дует цілковито виключає суперництво і на сцені, і в житті! Тільки за цієї умови він може жити довго та успішно. Ми з дитинства навчилися відчувати одна одну так глибоко і тонко, що можемо спілкуватися навіть на відстані. Ми можемо, перебуваючи у різних кімнатах, одночасно почати співати одну й ту саму пісню. Ми не просто сестри – ми найкращі подруги і ментальні близнюки! Ми – дзеркальне відображення одна одної, хоча і дуже різні на перший погляд.
Аліна: – Відчуття партнерського плеча потрібне як на сцені, так і у житті. Хоча, звичайно ж, без суперечок та конфліктів теж не обходиться. Але ми одна команда, тому завжди знаходимо можливості порозумітися.
– Хто працює над вашим іміджем, де купуєте одяг, яким речам надаєте перевагу?
Аліна: – Ми приділяємо цьому багато уваги. Працюємо з професійними стилістами під час зйомок кліпів і у підготовці до сольних концертів. А ось у житті підбираємо одяг для себе самостійно. Іноді користуємося порадами мами, яка чудово відчуває сучасний молодіжний стиль, тому і на шопінги ходимо разом!
Аня: – Яскравість та епатаж – це одна з необхідних умов сцени, але для повсякденного життя ми обираємо зручний стильний одяг. Все має бути підібрано зі смаком і підкреслювати не тільки твій настрій, але й твою індивідуальність. Одяг повинен бути доречним до кожної події – це звичайний етикет і питання смаку. Ти ж не одягнеш коктейльну сукню, йдучи на спортивні змагання.
– Невже із самого дитинства хотіли бути співачками?
Аліна: – Я завжди знала, що буду співачкою! Якось на Новий рік, коли ми були ще зовсім маленькими, батько запитав у нас, що ми хочемо у подарунок від Діда Мороза. Я довго не думала. Відразу заявила, що хочу маленький справжній мікрофончик із золотим ланцюжком! Мама каже, що я співала і танцювала майже 24 години на добу за будь-яких обставин та аудиторії.
Аня: – Я за гороскопом Близнюк. Напевно, тому так довго не могла визначитися, що ж мені
більше подобається. То я хотіла бути художником-мультиплікатором, то хотіла займатися собаками і бути кінологом. Була невгамовною фантазеркою, мені хотілося встигнути абсолютно все! Але все-таки музика перемогла, і я про це зовсім не шкодую.
– Чи маєте якісь улюблені заняття чи хобі, крім співу?
Аліна: – Ми дуже любимо подорожувати. Це можливість побачити стільки всього цікавого, поспілкуватися з новими людьми, отримати нові сильні враження та натхнення.
Аня: – Дуже любимо читати, переглядати хороші фільми відомих режисерів, хоча насправді нам із сестрою подобаються зовсім різні книги та фільми.
Аліна: – Якщо є вільний час – зустрічаємось з друзями й активно відпочиваємо! Ходимо грати у боулінг, кататися на картингах, граємо у цікаву психологічну гру "Мафія" тощо.
А хобі? У нас є сімейне хобі – колекціонування ляльок у національних костюмах та декоративних тарілок з країн, де побували ми чи наші друзі.
– У вашому репертуарі домінують пісні про кохання.
Аня: – Нас хвилюють абсолютно різні теми, але тема кохання, навіть якщо ця пісня про кактус, все одно присутня! Це абсолютно природно, адже наш світ прекрасним робить саме це почуття. Більш глибокий зміст має слово "любов". Наші пісні – це мозаїка особистих вражень, досвіду, спостережень, переживань та сподівань тощо. Так, ми співаємо про кохання, але через власне його сприйняття та розуміння.
Аліна: – Під час випадкових зустрічей звичайні люди нам часто дякують за ту чи іншу пісню і кажуть: "Ця пісня саме про мене!" або "Ця пісня помирила (познайомила) мене з моєю половинкою!". Після цього розумієш, як важливо робити те, що робиш
максимально щиро і відверто, пропустивши через себе.
– Чи часто розбиваєте серця шанувальників, адже їх у вас, мабуть, чимало?
Аня: – Прикро, що у когось є до нас серйозні почуття, окрім поваги як до артистів, на яке ми не можемо відповісти взаємністю. Але так влаштоване життя, хоча нерозділене кохання, можливо, запам’ятовується назавжди. Так і в нас було. Як співали у відомій пісні: "Мы выбираем, нас выбирают… Как это часто не совпадает…"
– Ви самі пишете тексти і музику пісень. Чи не хотіли б спробувати заспівати щось інших авторів?
Аліна: – Нам часто пропонують свої пісні інші автори, багато творів постійно надсилають на електронну пошту, серед них чимало хороших талановитих творів, але іноді це просто не наш стиль, не наші почуття.
Аня: – Ми ніколи не кажемо "ніколи", проте у нас є власне "творче обличчя" – нас легко можна вирізнити серед багатьох одноманітних дівочих проектів. Взагалі, не любимо поняття "проект", бо це щось штучне. Краще – команда, якою ми є.
– Чи вірите у кохання з першого погляду?
Аня: – Кохання з першого погляду можливе. Точніше – закоханість. Для мене все ж кохання вимірюється не поглядом, а більш глибоким розумінням і пізнанням людини. Чи закохана я сьогодні? Творча людина завжди закохана – це необхідна умова. Але свою половинку, з якою хочу поєднати життя, я ще не зустріла.
Аліна: – Очі – це дзеркало душі, тому кохання з першого погляду – не вигадка. Я керуюся своєю інтуїцією, тому рідко помиляюся у людях. У мене бували випадки, коли серйозні стосунки зав’язувалися саме після зустрічі поглядами.
