У 1936 році, коли іспанський генерал Франциско Франко підняв повстання проти лівого прорадянського республіканського уряду, один із повсталих генералів Е. Мола повідомив, що для походу на Мадрид має чотири армійські колони і п’яту в самому місті – місцевих "симпатиків". Так з’явився вислів "п’ята колона". Чи не найпопулярніше словосполучення в обігу українського політикуму наших днів. Адже це так зручно. На "п’яту колону" (Вашингтона, Москви, Брюсселя, Тель-Авіва, Ватикану, Стамбула...) можна списати будь-яку власну нефаховість, недолугість, бездарність, а також свою корисливість і свій непатріотизм.
Щодо "п’ятої колони", яка працює нині проти України, то для безкінечного її викриття існують "професійні українці". Не будемо відбирати в них хліб. Розглянемо чотири реальні колони, що активно дестабілізують українське суспільство і підривають українську державність.
Найсерйознішіми на сьогодні є чотири виклики, відповіді на які ні влада, ні суспільство не зуміли виробити. Це – питання енергетики, мови, НАТО і сепаритизму. Їхні реальні вияви поки що можна спостерігати:
а) в енергетиці – одіозне газове питаня, створення монополіста "Росукренерго", підвищення цін на газ і електрику для населення;
б) у мовній політиці – відсутність державної мовної політики, що породило парад "языковых" суверенітетів на Сході й Півдні;
в) у питанні НАТО – події в Криму, але найтривожнішим є не власне це, а те, що Феодосійська міська, Луганська обласна ради та ВР АР Крим оголосили свої території вільними від НАТО, створивши таким чином прецедент виходу регіону з конституційно-правогого поля держави;
г) у питанні сепаратизму – Сєверодонецьк-04, а в ширшому сенсі – це закономірний наслідок, спричинений трьома названими вище чинниками.
В Україні є свіжа традиція шукати витоки цих та інших українських проблем у Росії. Але до Росії питань нема. Вона веде неоголошену війну проти України (енергетичну, торгово-економічну, культурно-інформаційну, мовну, релігійну, а віднедавна – ще й дипломатичну), а на війні, як на війні. Питання є до внутрішнього походження згаданих чотирьох колон.
1. Енергетична. Екс-голова ВРУ В. Литвин у резонансному інтерв’ю "ДТ" нагадав, що російська сторона ( вустами В. Путіна, хто пам’ятає) пропонувала Україні протягом першого кварталу цього року продавати газ по 50 доларів за тисячу кубометрів, а вже навесні розпочати переговори щодо ринкової ціни, до того ж цифра 230 доларів не фігурувала. Але в енергетичному блоці уряду України запанували інші, "особливі" підходи. Отже, переконаний В. Литвин, без корупції не обійшлося. Додамо: ціни на газ для населення України підвищує не Росія.
2. Мовна. Каталізатором нинішнього загострення мовного питання стало прийняття Верховною Радою Європейської Хартії регіональних мов, із помилками, як стверджують фахівці, перекладеної і розтлумаченої цілком довільно, як кому вигідно. Приймала, зазначте, Рада, а не Дума. Російська же Дума, як і кілька євопейських парламентів, цю Хартію не ратифікувала. Але найголовніша причина цього загострення – це те, що половина населення України агресивно відмовляється бути українцями.
3. НАТО. Якщо навіть абстрагуватися від соціологічних досліджень, що свідчать про переважне (64%) несприйняття населенням України вступу до НАТО, і від заяв відповідальних осіб про організацію кримських протестів іноземними спецслужбами, варто зізнатися – "Феодосія" стала можливою тому, що ВРУ не прийняла закон про дозвіл на проведення військових навчань на території України, а виконавча влада не забезпечила цього прийняття. Нова Верховна Рада, де нібито вже є пропрезидентська більшість, у пік кримської кризи перебувала у двотижневій відпустці.
4. Сепаратизм. Що можна прогнозувати в цьому плані, коли основні фігуранти Сєверодонецька-04 – це нинішні поважні народні депутати і шановані державні мужі?!
Отже, якщо проти України йдуть ТАКІ чотири колони, то чи потрібна ще й "п’ята"?