Акції проти НАТО і «захист» російської мови – штучні

У південних і східних регіонах, зокрема в Криму, тривають акції проти проведення в Україні міжнародних військових навчань "Сі бриз 2006" за участю НАТО. Після блокування у Феодосії американського транспортного судна Верховна Рада АР Крим проголосила автономію територією, вільною від НАТО. А у деяких регіонах міські та обласні ради ухвалили рішення про надання російській мові статусу регіональної. Наскільки це загострення ситуації є небезпечним для держави? Про це ми говоримо з політологами, викладачами ЧНУ Ігорем Буркутом та Ігорем Мельничуком.
– Чи складніша зараз ситуація, ніж була за часів помаранчевої революції?
Ігор Буркут: – Україна проголосила реальний шлях на Захід і зробила певні кроки в бік НАТО. Позиція Росії – зробити все, щоби це просування зупинити. Тому ситуація значною мірою є штучною. Її мета – дестабілізація в країні і перевірка нинішньої влади на міцність. Проблема ще й у тому, що в Україні зараз немає легітимного уряду. Поки що не працює й нова Верховна Рада. А повноваження президента обмежені змінами до Конституції. Тому для того, щоби дестабілізувати становище, ситуація якнайсприятливіша. Сказати, чи ця ситуація гірша, ніж була за часів помаранчевої революції, досить важко, адже вона ще остаточно не визріла. Тоді, взимку 2004-2005 років, все-таки була легітимна Верховна Рада, яка значною мірою сприяла безкровному розв’язанню глибокого політичного конфлікту. Нині ж фактично легітимним є лише Президент України. Але його легітимність поставлена під сумнів умовами, за якими відбувся третій раунд президентських виборів 2004 року. А це означає, що у разі переходу конфлікту у гостру політичну кризу спроби президента ввести надзвичайний стан негайно буде опротестовано опозицією. Хочеться вірити, що до крайнощів не дійде. Крім усього іншого, глибокий політичний конфлікт у період масових відпусток виглядає безперспективним, бо в разі необхідності політичні сили навряд чи зможуть вивести маси людей на вулиці. Та й людям вже так набридли політичні ігри. Влітку народ працює на землі або відпочиває на природі. Політику краще залишити на осінь.
Ігор Мельничук: – На мою думку, сучасна ситуація в Україні не є більш загрозливою щодо можливості розколу держави, ніж це було напередодні та під час президентських виборів 2004 року. Теперішнє протистояння можна пояснити спробою певних політичних сил показати свої можливості впливати на політичні процеси в Україні. Це особливо важливо у контексті нинішнього формування політичної коаліції, коли президент і його оточення все ще вагаються, в якому форматі коаліцію слід створювати. Таким чином, усі ці події мають на меті підвищити рейтинг так званих опозиційних сил та підштовхнути президента до створення широкої коаліції.
– Чи можуть нести ці процеси в собі поглиблення розколу суспільства, загрозу для територіальної цілісності держави, її суверенітету?
І. Б.: – Тут все залежить від вміння нинішньої влади пояснити суспільству справжні цілі організаторів подібних виступів і роль у них сусідньої держави. Якщо більшість українців зрозуміє, що подібні процеси загрожують інтересам громадян України, то й вони будуть поводитися відповідно. Річ зовсім не в мові і не в проведенні в Україні міжнародних військових навчань. Річ у тім, що Кремль намагається повернути Україну в орбіту своєї політики. Тиск Москви відбувався на країни Центральної Європи перед їхнім вступом до НАТО. Але це не завадило їм стати членами Альянсу. Так само тиск не зупинив Литву, Латвію і Естонію на шляху до НАТО. Така ж доля спіткає і нинішні спроби щодо України. Але українцям необхідно зрозуміти: їх намагаються використати як розмінну монету у складній геополітичній грі.
І. М.: – Проблеми російської мови в Україні, на мою думку, не існує. Водночас ті процеси, які зараз відбуваються на Сході та Півдні держави, можуть значно загострити ситуацію. Сумніваюся, що це призведе до розколу, оскільки такий розвиток подій не вигідний для безпосередніх керівників цих регіонів. Аналогічна ситуація і щодо істерії навколо військових навчань "Сі бриз 2006". Такі навчання в Україні вже відбувалися у період правління Леоніда Кучми. Звичайно, було й невдоволення, але воно ніколи не набувало таких масштабів, як сьогодні. На сучасному етапі після різноманітних конфліктів у стосунках між Україною і Росією ситуація значно змінилася, в російського керівництва здали нерви, і воно вирішило через представників п’ятої колони в Україні та своїх посадових осіб дестабілізувати ситуацію в Криму. Це небезпечна тенденція, і подальший розвиток подій залежатиме від позиції нашого вищого керівництва.
– Як би ви оцінили у цій ситуації дії української влади?
І. Б.: – На жаль, чітка політична лінія проглядається лише в діях Міністерства закордонних справ. Політику ж уряду загалом побачити неможливо. Йдеться про системні дії, що здійснються за єдиним планом. Швидше можна побачити досить хаотичну реакцію на події, що вже відбулися. А перемагає той, хто має визначену стратегію, вміє мобілізувати ресурси, сконцентрувати їх і переламати перебіг подій на власну користь. Поки що з боку київської влади цього не видно.
І. М.: – Нинішня влада значно гостріше, зважаючи на заяви Президента України, оцінює ситуацію. Однак цієї твердості і жорсткості позицій, на жаль, поки що не помітно. А саме від реакції нинішньої влади залежить можливість аналогічних конфліктів у майбутньому, оскільки це ще одна ланка в ланцюгу тих суперечностей, які виникають між Україною та Росією. А не отримуючи твердої відповіді, вони спонукають до нових прецедентів.