Гору на околиці Вашківців Вижницького району священною вважали здавна. Нині ж до собору на її вершині люди приходять щодня. А на престольне свято 14 серпня кількість паломників сягає 20-30 тисяч. Люди навколішки долають 800 метрів крутим схилом, аби поклонитися святині. Кореспонденти "МБ" побували в монастирі.
– Гора благодатна, бо люди впродовж багатьох віків приходили з горем, молитвою і сльозами. Вони освятили цю гору молитвою, зберегли тут вогонь віри – розповідають сестри монастиря "Аннина гора".
У радянські часи віруючих з гори зганяла міліція
Кажуть, колись жила в містечку Вашківці дівчина Анна, яка славилася своєю красою і добрими вчинками. Турки під час одного з набігів дізналися про цю дівчину й вирішили поглумитися над нею. Тікаючи, Анна кинулася шукати рятунку на святій горі. Коли добігла до вершини, обернулася і побачила, що зловмисники її наздоганяють. Тоді вона почала молитися, щоби Господь її захистив. Гора розійшлася і сховала дівчину. Лише її косу останньої миті устиг відтяти загарбник. Але вітер вихопив волосся з його рук і розвіяв по всій горі. Проросло те волосся буйними травами. Відтоді гору називають Анниною, а довга трава отримала назву Аннина коса.
В атеїстичні часи, коли зачинялися храми, людей не пускали й на Аннину гору. Богослужіння тут нерідко розганяла міліція. Але віруючі, якщо не вдень, то вночі потай приходили сюди помолитися. Піднімалися вгору вузенькою стежкою, яку також називають Анниною. Уздовж неї можна побачити сліди розтопленого воску.
– Є такий звичай, що люди йдуть цією стежкою на колінах і через деякий час запалюють свічки, – пояснює екскурсовод. – На Маковея збирається стільки віруючих, що здається, ніби вся гора вкрита вогниками.
1992 рік вважається роком заснування нинішнього монастиря "Аннина гора". Першим насельницям доводилося важко. Жінки просто викопали собі землянку, яка чотири роки залишалася єдиним житлом для них. Лише 1997-го з’явилася перша будівля, пристосована для життя сестер.
Старовинну ікону прикрашають персні й медальйони
Найбільша реліквія храму – ікона "Господа Вседержителя". Лампадка перед нею не згасає ні вдень, ні вночі.
– Нам привіз її раб божий, який купив ікону на аукціоні в Німеччині, – каже черниця. – Він розповів, що до Великої Вітчизняної війни ця ікона знаходилася в Богоявленському соборі Москви, а під час війни була вивезена до Німеччини.
Хто отримав допомогу від тих чи інших хвороб чи просто духовну розраду, залишають на знак подяки коштовності. Нанизані в декілька рядів золоті персні, сережки, медальйони й ланцюжки прикрашають старовинний образ.
Сестра, яка виконує обов’язки касира в церкві, може розповісти десятки історій зцілення.
Скажімо, нещодавно замовляли молебень для шестирічного Юрка, який зцілився від падучої хвороби. Уже вдруге замовляють молебень за подружжя, і чоловік, і жінка якого зцілилися від раку.
Хлопчика Луку з Вижницького району добре знають місцеві сестри. Його батьки довго не мали дітей і приходили молитися. Після цих молитв і народився синочок.
Кажуть, гора допомагає тим сім’ям, котрі не мають дітей, бо Свята Анна – це покровителька сімей. Допомагає вона також дівчатам і хлопцям знайти пару.
У келіях – лише найнеобхідніші речі
Життя в монастирі має чіткий ритм. У будні о пів на п’яту ранку – підйом, о п’ятій починається ранкова молитва, о сьомій – літургія. У свята можна поспати довше – до 5.30. Літургія в свята відбувається пізніше, о 10.00, щоби віруючі, багато з яких добираються здалека, встили прийти до храму. Вечірні богослужіння – щодня о п’ятій.
Решта часу кожен мешканець обителі виконує свої обов’язки – пишуть ікони, шиють, прибирають. Навесні настає час сільськогосподарських робіт – монастир має 10 гектарів землі, трактор, утримують корів, пасіку з понад 60 вуликами. Сестри самотужки вирощують усю городину, пшеницю й гречку.
Мають сестри досить великий квітник – букети зі свіжими квітами завжди можна побачити в церкві. До речі, навіть засохлі квіти черниці не викидають, а роздають прихожанам. Адже на горі цілющою вважається не лише трава Аннина коса, а й усі трави. Паломники намагаються зібрати будь-які рослини й засушити, щоб узяти звідси трішки святині як оберіг від різних бід.
Як розповіла одна з сестер, головне в монастирі – не робити свою волю, а виконувати усе, що тобі сказали. Навіть імен послушниць просять не вказувати, щоб уникнути зайвого прославляння. У келіях – лише найнеобхідніші речі, жодних телевізорів чи інших розваг. Лише великий акваріум, який пожертвували віруючі.
Монастир досить молодий, але має невеличкий власний цвинтар. Спочивають тут троє сестер. Серед них і схимонашка Митродора, яка розраджувала прихожан. Жінка мала найвищий чернечий чин, а такі люди вважаються подібними до ангелів. Прихожани, котрим вона давала поради, нерідко просять дозволу під час відвідин Анниної гори поклонитися і могилі черниці.

МОНАСТИРІ ОБЛАСТІ
Українська православна церква
Свято-Іоанно-Богословський Хрещатицький чоловічий монастир, с. Хрещатик Заставнівського р-ну.
Свято-Різдва Богородиці чоловічий монастир "Гореча", м. Чернівці, вул. Троянівська, 1.
Свято-Вознесенський чоловічий монастир "Банчень", с. Банчень Герцаївського р-ну.
Свято-Успенський чоловічий монастир, с. Кулівці Заставнівського р-н, вул. Монастирська, 1.
Свято-Миколаївський Непоротівський чоловічий монастир "Галиць", с. Непоротово Сокирянського р-ну Чернівецької обл., хутір Галиць.
Свято-Введенський жіночий монастир, м. Чернівці, вул. Буковинська, 10.
Свято-Аннинський жіночий монастир, м. Вашківці Вижницького р-н, Аннина гора.
Боянський жіночий монастир на честь Боянської ікони Божої Матері, с. Бояни Новоселицького р-ну Чернівецької обл., вул. Прутська.
Святих жон-мироносиць жіночий монастир "Леорда", с. Верхні Петрівці, хутір Леорда Сторожинецького р-ну.
Святого великомученика Іоанна Сучавського жіночий монастир "Слатина", смт Красноїльськ, хутір Слатина Сторожинецького р-ну.

Українська православна церква Київського Патріархату:
Чоловічий монастир у с. Черешенька Вижницького р-ну.

Українська римо-католицька церква:
Монастир у Чернівцях та два монатирі у м. Сторожинці.

Руська православна старообрядницька церква
Жіночий і чоловічий монастирі у с. Біла Криниця Глибоцького району.

Банченський монастир будує лавру
– За насиченістю монастирями та кількістю їх насельників наша область посідає одне з перших місць в Україні, – розповів Василь НАСТАС, завідувач сектором у справах релігій управління з питань внутрішньої політики ОДА. – Загалом в області є 16 монастирів, у яких живе 412 представників чернецтва.
Серед найбільш відомих – Іоано-Богословський монастир у Хрещатику на Заставнівщині. А монастир "Аннина гора" вражає кількістю паломників (до 30 тисяч) на храмові свята.
Особливість Банченського монастиря – етнічний колорит, він переважно румуномовний. Там діє дитячий будинок і планується звести лавру, з якої буде видно практично всю область. Лише одна її дзвіниця матиме висоту 50 метрів.
Кулівецький монастир особливий своїми традиціями.
А Галицький – скельний монастир, що приваблює не лише паломників, а й туристів.
Римо-католицькі монастирі суттєво відрізняються від інших. Вони не мають спеціально призначених монументальних споруд із келіями та великим господарством. Там, зазвичай, монашки працюють при церквах і надають допомогу знедоленим, а також навчають Біблії дітей та старших людей.