Кар’єра, успішне ділове життя, відсутність гідного кандидата на роль батька та чимало інших причин спонукають сучасних жінок відкладати народження дітей на потім. А деякі вчені переконані, що після тридцяти, а саме у 34 – ідеальний вік для народження першої дитини. Професор Джон Міровскі з Техаського університету вважає, що у цьому віці досягається оптимальний баланс між здоров’ям жінки та її матеріальним благополуччям. Бо проблеми з жіночим здоров’ям починають зменшуватися (!) з 22 років, і до 34 років їх стає найменше. Водночас українські медики, навпаки, вважають найоптимальнішим віком для народження дітей 20-28 років. Вагітним після 30-ти років призначають додаткові аналізи та посилений нагляд.
У батьківство – свідомо
У нині модне поняття "усвідомлене батьківство" вкладають чітке усвідомлення та дотримання майбутніми батьками всіх фізіологічних, економічних та культурних умов, необхідних для народження та виховання дитини. 35-річна жінка, яка готується стати матір’ю, серйозно переглядає ставлення до свого здоров’я і способу життя. Більшість жінок, які народили дитину у 36 чи 38 років, запевняють, що до вагітності поставилися дуже відповідально.
З іншого боку, фізичне навантаження, пов’язане із вагітністю, пологами, відновленням організму, а також безсонні ночі, дитячі хвороби легше витримати молодій мамі. Така думка медиків, і не тільки.
Анжела, 36 років: "Вагітність промайнула, як уві сні, народжувати боялася, але бажання мати дитину переважало. Зараз у мене є чудовий синок, радість словами не описати. Єдиний недолік відносно пізнього народження першої дитини – організм "не хоче" швидко відновлюватися. Дитині більше піврочку, а я й досі швидко втомлююся і ніяк не можу виспатися".
Надійна опора
Згідно зі спостереженнями психологів, пізні діти схильні до тривожних очікувань. У них сильніше, ніж у інших дітей, розвинений страх залишитися без батьків. Через це вони частіше страждають від безсоння, у них поганий апетит, часто змінюється настрій. "Пізні" діти – максималісти, вперті, категоричні і самотні. Батькам цих дітей через страх "не встигнути виховати" не вистачає терпіння, вони занадто вимогливі. Тягар відповідальності з малечку лягає дітям на плечі і, можливо, саме через це "пізні" діти частіше, ніж однолітки від молодих батьків, стають справжньою опорою для своїх рідних.
Деякі дослідження засвідчують, що саме "пізні" діти більш талановиті й успішні, ніж "ранні". Їм легше дається навчання, вони здатні до нестандартного мислення, а в житті частіше досягають поставлених завдань.