Питання освіти стануть однією з центральних тем на саміті лідерів "великої вісімки", що відбудеться цього літа у Санкт-Петербурзі. Починаючи з Кельнського саміту 1999 року, коли освіта вперше розглядалася світовими лідерами як перманентна глобальна проблема, всебічний інтерес до неї лише зростає.
Пожиттєве навчання насувається на людство з неминучістю космічного явища. Ступінь оволодіння інформацією і знаннями стає принципово новим економічним параметром, що отримав назву "людського капіталу".
Провідні світові корпорації давно й активно впроваджують багатоступеневі освітні програми для свого персоналу і менеджменту. Однак думати, нібито "пожиттєве навчання" потрібне лише корпораціям – велика помилка. Масове зникнення старих і поява нових професій, постійні зміни вимог різних ринків товарів і робочої сили роблять щоденний "похід за знаннями" життєвою потребою десятків мільйонів людей у всьому світі. Американський економіст Артур Медісон довів характерну залежність: збільшення асигнувань на освіту на 1% призводить до збільшення валового внутрішнього продукту країни на 0,35 %. Декілька років тому Організація економічного співробітництва і розвитку здійснила власне дослідження і з’ясувала, що збільшення середнього терміну навчання на рік приводить до зростання ВВП країни на 3-6 %.
Але чи можливе створення в сучасному світі з його 770 мільйонами неписьменних (не рахуючи маленьких дітей) єдиного освітнього простору? Якщо так, то як забезпечити доступ до нього людей у багатьох країнах Африки, Азії і Латинської Америки, що живуть менш ніж на один долар на день? Тому для початку стан освіти у світі потребує першочергової інвентаризації. Наступний крок – це порівняння національних даних про освіту, розробка і ухвалення міжнародних стандартів освітньої статистики. Лише після цього можна буде рухатися в бік формування справді єдиного освітнього глобального простору. Саме ці питання і мають намір розглядати лідери "великої вісімки".