У неділю, 28 травня, у Путилі відбулося традиційне щорічне свято виходу на полонину. Ще зранку до Путили потягнулися файно вбрані газди і газдині, закосичені коні і заквітчані вози, а автомашин й автобусів і не порахувати – гості прибули не лише з усієї Буковини, а й із сусідньої Румунії, Закарпаття, Івано-Франківщини. Надзвичайно гарно привітав учасників театралізованого дійства луганський вокально-інструментальний ансамбль з промовистою назвою "Воля", який приїхав до нас на запрошення новопризначеного голови облдержадміністрації Володимира Куліша.Вперше глядачі мали можливість побачити, як косять сіно на полонині, як готують бринзу, як сукають нитки з овечої вовни – щоправда, в імпровізованому варіанті, де сценою були автомобільні помости, а виконавцями – аматори художньої самодіяльності.
З неабияким напруженням і острахом спостерігали учасники свята за польотом трьох парашутистів, які вистрибнули з невеличкого літака і плавно приземлилися на стадіоні – це були спортсмени з Косова. Незважаючи на короткочасний дощ, який так і не зміг загасити полонинську ватру, навколо неї вирував "Аркан", а зі сцени лунали гуцульські пісні – латканки. Кожен гість міг придбати собі гарний сувенір й скуштувати запашної кулеші з бринзою чи гуслянкою, а також ароматних
шашликів.
Зрозуміло, не минулося й без офіційної частини – крім привітань, кращих тваринників було нагороджено грамотами й грошовими преміями. Серед них і цьогорічний ватаг – Микола Штефуряк, який в Усть-Путилі очолює приватне орендне підприємство "Толока". Має в оренді 70 гектарів випасу, і вже декілька років поспіль організовує полонину, за що йому вдячні не лише односельчани, а й мешканці навколишніх сіл. Неабияких трудових здобутків досяг і беззмінний ватаг останніх років Дмитро Карапка, який нині очолює приватне сільськогосподарське підприємство "Нове життя". Приміром, його приватне підприємство за минулий рік виробило валової продукції на 55,4 тис. гривень, тут утримується 70 голів великої рогатої худоби та 160 овець, збережено ферму для утримання громадського стада.
А ось його колега Василь Лейба з приватного підприємства "Дружба" за чотири місяці продав державі 40 центнерів м’яса.– Що таке полонинське літування, знаю з власного досвіду, адже вівчарив на Яровиці, – розповідає мешканець Верхнього Ялівця Георгій Скрипчук. – Це і дощі, і напади звірини на худобу, а додому навідуєшся двічі-тричі за літо. Щоправда, колись Яровиця була веселішою, бо тут літувало худобу декілька колгоспів, працював молокозавод. Та й різні служби наїжджали, щоби полегшити життя вівчарів. Але свято виходу потрібне хоча б для того, щоби відремонтувати дороги, навести лад у селах, щоби люди відчули, що про них ще хтось пам’ятає.
– Хоча й поволі, але поголів’я худоби й овець у нас щороку збільшується,– розповідає начальник управління агропромислового розвитку райдержадміністрації Танасій Лейба.– Але й проблем вистачає. Так, боляче б’ють по виробниках тваринницької продукції закупівельні ціни на молоко і м’ясо, які протягом останніх чотирьох місяців знизилися на 34%, тоді як вартість на неї у магазинах не падає або й зростає. Також маємо і невідповідність режиму оподаткування для господарств усіх форм власності, які функціонують у гірській зоні. Така нестабільність і невідповідність цін на сільськогосподарську продукцію реальним затратам на її виробництво відбиває у селян бажання займатися сільським
господарством, підриває довіру горян до різних реформ і приватної власності. Тому потрібні зміни, на які й сподіваємося.
