Якось, перебуваючи у справах на Чернівецькому заводі бетонних конструкцій, не застав у кабінеті його керівника Івана Губка. Один з інженерів повідомив, що Іван Дмитрович подався на виробничі майданчики. І додав: "У нього студенти, доведеться вам зачекати".В одному з цехів я побачив гурт юнаків, які уважно слухали Івана Дмитровича і якогось серйозного статечного чоловіка. З’ясувалося, що це викладач Чернівецького будівельного технікуму Андрій Пащак. Виявився він людиною вельми делікатною, але напрочуд точною у висловлюваннях, і це не дивно, адже Андрій Андрійович – механік за фахом.
– Знаєте, одна справа сидіти в аудиторії і слухати лекцію викладача, – каже Андрій Андрійович, – і зовсім інша – спілкуватися з виробничниками безпосередньо в цеху чи на будові. У комплексі це дає неабиякі результати.
Зі 150 студентів
до випуску дійшло лише 90
Як розповідає Андрій Андрійович, він ще з дитинства любив техніку. Скажімо, разом з друзями не раз розбирали на вигоні велосипеда, майстрували дитячі коляски, бігали на тракторний стан. А коли довелося обирати професію, подав документи до Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту, який успішно закінчив. Конкурс тоді був чималий, але вчорашній десятикласник вразив викладачів своєю ерудицією і неабиякими знаннями. З його курсу на механічному факультеті зі 150 студентів до випуску дійшло лише 90 – одних відрахували за неуспішність, інші, не витримавши навантаження, добровільно покинули вуз. Як одного з найкращих випускників Андрія Пащака направили на роботу до Чернівців, викладачем механічного відділення будівельного технікуму. А було це 1974 року. Відтоді Андрій Андрійович викладає тут майбутнім технікам-механікам декілька дисциплін: вчить, як працювати з різними будівельними машинами і обладнанням. Також Андрій Андрійович керує виробничою практикою і є керівником дипломних робіт. А заняття проводить не лише в аудиторії, а й на майданчику на території технікуму, де знаходиться цілий парк різної будівельної техніки – бетонозмішувачі, розчинозмішувачі, дизель-молот, бульдозер, екскаватор, цемент-гармата та низка інших механізмів.
– На його лекціях – тиша неймовірна, – розповідає студент заочного відділення Микола Артемов.– І не тому, що Андрій Андрійович вимогливий, а тому, що так дохідливо і цікаво розповідає про здавалось би "сухі" речі, що неможливо не слухати його. Крім цього, нині дефіцит підручників українською мовою, переважно – російською, а ось у Пащака завжди є повний набір книжок рідною мовою. У нього й індивідуальний підхід до кожного студента, а у вихідні він теж на роботі.
Як каже Андрій Андрійович, все добре, що є нині на механічному відділенні, створювалося не один рік. І в цьому немала заслуга керівництва технікуму, зокрема, заступника директора Володимира Зінзюка, завідувачки відділення Олени Палюх, багатьох інших педагогів. Хоча, зрозуміло, головне надбання – його студенти.
Оцінку випускникам дає академік
Про високий фаховий рівень випускників будівельного технікуму знають у багатьох спеціалізованих підприємствах міста й області. Скажімо, їх залюбки беруть на роботу ТЗОВ "Трансміст", той же завод бетонних конструкцій, ВАТ ПМК-79, міськшеу. Відповідно, тут і зарплата немала – понад 1000 гривень. А ось найкращі випускники продовжують навчання у вузах Львова, Одеси, Києва, з якими у технікуму гарні ділові стосунки.
Вже декілька років керівником державної екзаменаційної комісії цього навчального закладу є колишній його випускник, а нині декан механічного факультету Київського національного університету будівництва й архітектури, академік АН України В’ячеслав Смирнов.
– Технікум готує грамотних спеціалістів, – розповідає В’ячеслав Миколайович.
– А це нелегко у наш час, бо не вистачає належної фінансової підтримки навчальних закладів, відчувається брак високопрофесійних викладацьких кадрів. А ось у чернівецькому технікумі працюють віддані своїй професії люди, серед яких і Андрій Пащак. Поважаю його не лише за неабияке терпіння і витримку, а й за те, що у його підопічних завжди реальні дипломні роботи, тобто придатні для практичного втілення, й з кожним роком дедалі більше його вихованців – до трьох десятків – навчалися і навчаються у нашому університеті, а дехто навіть перейшов на наукову роботу. І я радий, що технікум має авторитет у наукових колах і виробничій сфері.
Андрій Андрійович, коли чує слова похвали від колег чи від своїх колишніх вихованців, лише тихо усміхається у свої козацькі вуса. За 32 роки викладацької роботи він навчив азів механіки не одного юнака, які нині з теплотою і вдячністю згадують його. І хоча неодноразово пропонували йому перейти на іншу, більш оплачувану роботу, не зраджував свого покликання і свого вибору.
