Десятирічні діти чимось подібні до п’ятирічних. Їхню поведінку можна передбачити, вони зазвичай емоційно стійкі, живуть сьогоднішніми турботами і радощами. На світ дивляться весело й оптимістично, щирі, товариські, дружелюбні. Діти цього віку стають ближчими до батьків, аніж рік тому. Вони визнають батьківський авторитет, підкоряються без внутрішнього протесту, залюбки беруть участь у сімейних заходах. Особливе ставлення у дітей цього віку до матері. Вони не соромляться пригорнутися до неї, обійняти і поцілувати. Дівчатка виявляють до мами цілковиту довіру, можуть ділитися таємницями. Батько має великий авторитет у дітей. "Мій тато сказав", – це вагомий аргумент. Дітям подобається ходити з батьком до кінотеатру, на прогулянку тощо.
Загалом десятирічні діти врівноважені. А якщо й гніваються або дратуються, то швидко заспокоюються і не люблять потім про це згадувати. Вибухи роздратування часто спрямовані проти молодших братів і сестер, які у конфліктах часто й справді винні більше. Якщо через сварку між дітьми карають лише старшого, він гостро переживає таку несправедливість. Батьки таким несерйозним та поверхневим ставленням до розв’язання проблеми показують молодшим дітям, що їхня поведінка буває безкарною.
Доглядати одяг, чистити взуття, прибирати своє робоче місце чи в кімнаті – ці справи не надто приваблюють дітей. Особливо це стосується хлопчиків. Коли в кімнаті безлад, діти почуваються невимушено і затишно. Якщо ж там лад, особливо, якщо його навела мама, дитина стає скутою, не може знайти своїх речей. Внаслідок пошуків порядок знову зникає, і все починається спочатку – мама шокована, проте дитина задоволена і почувається комфортно.
Десятирічні, як і раніше, не люблять "проповідей", "нотацій", "читання моралі". Звісно ж, а кому це подобається?
Десять років – важливий перехідний етап у житті дитини: на зміну молодшому школяреві приходить підліток. Якщо батьки не втратили зв’язок з дитиною на цьому етапі, майбутні зміни у житті дитини минуть для сім’ї менш болісно.
