До свята Великодня в старій Україні готувалися весь тиждень: прибирали, білили оселі, пекли паски або бабки, фарбували крашанки, а молодь розписувала писанки. Паски, як правило, випікали у четвер з пшеничного борошна на яєчних жовтках, i кожна господиня дотримувалася усіх усталених звичаїв: піч розпалювала полінами, якi відкладала кожного четверга Великого Посту, підпалювала їх галузками освяченої верби. Саджаючи паски, промовляли спеціальну молитву.
У суботу жінки фарбували крашанки в лушпинні з цибулі. Крашанки дозволялося фарбувати в різні кольори, але перевагу надавали червоному, який символізував кров Ісуса Христа. Наші пращури вірили, що в свяченому яйці міститься 40 милостей i Дух Святий. Шкаралупу з першого посвяченого яйця несли до річки й кидали у воду, "щоби допливла до рахманiв i сповістила, коли Великдень".
Всi обрядовi Великоднi страви освячували в церкві після нічної служби. Разом з паскою освячували яйця, сало, печене порося з хроном, мак, ладан, пшоно, сіль, мідний хрестик і голку.
Після Божої служби наші пращури вітали одне одного та христосувалися. Під час христосування, зазвичай, цілувалися й обмінювалися писанками та крашанками. Яйце, отримане при першому христосуванні, зберігалося як цінність, бо за народними віруваннями "воно має велику силу". Потім вдома всі сідали за великий стіл. Після обіду українці йшли на кладовище христосуватися з померлими й класти на гроби крашанки.
На Великдень, коли зустрічали якогось чоловіка, хоч і незнайомого, кланялися та віталися. Цього дня було прийнято вітатися навіть з ворогами.
