«Ці точні прилади ідентифікують зуби, черепи»: судмедексперти з Буковини провели тренінг з ідентифікації тіл під час масових катастроф, репортаж "МБ" - фото

На кафедрі судової медицини та медичного правознавства БДМУ відбувся майстерклас "Судово-медична ідентифікація тіл померлих під час масових катастроф". Провели його експерти з Німеччини та Італії – Еміліо Нуццолезе та Свен Бентхаус. Також приїхали судмедексперти з п’яти регіонів України.

Кореспондентка "МБ" бачила роботу учасників тренінгу й дізнавалася подробиці цієї непростої справи.



За словами начальника бюро судово-медичної експертизи в області Віктора БАЧИНСЬКОГО, тренінг складався з теоретичної та практичної частин.

– Ми відібрали 16 співробітників кафедр судової медицини та обласних бюро судово-медичної експертизи України. Фахівці, які приїхали з Італії та Німеччини, спеціалізуються на ідентифікації особи. У них є спеціальне обладнання. Зважаючи на те, що у нас зараз війна, це дуже актуальне питання, тож ми вирішили провести майстерклас. Відтепер щонайменше тричі на рік ми будемо проводити такі тренінги. Наразі ведемо перемовини про те, чи зможуть іноземні експерти передати нам обладнання, щоби ми могли його використовувати на практиці. Це точні прилади, які працюють над ідентифікацією кісткової основи – зубів, черепів. Особу можна встановити за будь-якими дрібними фрагментами, які вціліли. У таких випадках, як правило, ми користуємося генетичною експертизою (ДНК), а тут ДНК не потрібна, – пояснює В. Бачинський.
Мені вдалося побувати на практичному етапі тренінгу в морзі. Судмедекпертка Марта ГАРИСТЮК проводить мене в окремий кабінет, де видає захисний костюм, бахіли, рукавички, респіратор. Проходжу в зал.

Посеред залу стоять ноші, на яких лежить померлий. Тіло перебуває в спеціальному поліетиленовому мішку чорного кольору. Поруч стоять іноземні тренери й судмедексперти. Вони пояснюють кожен свій крок, кожну дію.

– Версія така: сталася авіакатастрофа. Розбився гелікоптер. У ньому було три особи. Нам необхідно встановити, хто з них хто, – каже один з експертів.

Фахівці розділилися на дві групи: перша – та, яка виїжджає на місце катастрофи; друга – та, що приймає тіло в морг і здійснює розтин.

Спершу до роботи береться перша група. Фахівці оглядають місцевість, визначають, чи немає поруч небезпечних предметів. Переконавшись, що група в безпеці, учасники тренінгу розпочинають роботу. Експерти одягнені у спеціальні костюми, на руках – по дві пари рукавиць, на обличчях – респіратори. Фахівці проводять металодетектором по особі, яка загинула.



"Пі-пі-пі", – чутно звук.

– Так, може бути щось металеве, оглядаємо, – командує один з експертів.

Обережно розкривають чорний чохол і фотографують тіло померлого. Далі розпочинають його оглядати.

– Є куля, – каже один з експертів.

Її поміщають у поліетиленовий пакет та наліплюють номер. Обстеження триває. Під час роботи виявили ще дві кулі, які також пронумерували й склали в пакети. Далі тіло скеровують до секційного залу, де мають проводити розтин.



– Такий огляд проводять для того, щоби не наражати на небезпеку експертів, які працюють у бюро, – пояснює судмедекспертка Марта.
Далі до роботи береться друга група.Фахівці забирають у першої групи речові докази й приймають тіло. Один із судмедекспертів, Артур БАРАНЮК, розкриває чохол і з колегою перекладають тіло на стіл для розтину.

Судмедексперт знімає одяг із загиблого та ретельно оглядає тіло.

– Кінцівки цілі, є тюремні татуювання. За ними можна визначити, що засуджений відбував строк ув’язнення чотири рази. Одне з тату – русалка, а отже, сидів і за зґвалтування, – констатує експерт.

Фахівці оглядають ротову порожнину, відбирають зразки. Розпочинається розтин.

За словами судмедекспертки Марти Гаристюк, після того, як тіло надійшло до моргу, над встановленням особи працюють дві групи, перша – працює над даними, які вже відомі, а друга здійснює розтин.

– У морзі ми проводимо розтин тіла і занотовуємо, що було знайдено на місці катастрофи. Паралельно група працює із даними, які вже нам відомі. Наприклад, одна людина мала кардіостимулятор, в іншого була пластинка на хребті, у третього – пломба. Після розтину ми будемо порівнювати ті дані, які нам відомі про цих осіб. Під час розтину ми відбираємо матеріали, щоби надіслати на ДНК. Якщо є якісь збіги, то ми повторно перевіряємо все, порівнюємо із цією особою. Якщо ж немає, то ми будемо просити родичів, щоби вони здали зразки ДНК. Таке порівняння відбувається за кількома пунктами, щоби встановити загиблу особу. За допомогою такого обладнання ми можемо значно швидше її встановити, – підсумовує Марта Гаристюк.

Після опрацювання всіх даних експерти встановили особу загиблого.