У містечку Вашківці на Вижниччині працює реабілітаційний центр для поранених бійців, які втратили руку або ногу під час виконання бойових завдань. Пацієнтів готують до протезування, а потім вчать жити з протезами.
Кореспондентка "МБ" поцікавилася у Вашківському реабілітаційному центрі, як відбувається реабілітація військовослужбовців.
"Лікуються 43 військові"
За словами старшої медичної сестри центру Ірини КУДРИК, наразі відновлюють свій стан 43 військові із різних куточків України.
– До нас надходять військові вже після оперативного втручання. Травми переважно міно-вибухові. Більшість пацієнтів – з ампутованою рукою або ногою. У нашому закладі працює багато реабілітологів: фізичні терапевти, ерготерапевти, асистенти ерготерапевтів. Також є психологи. Намагаємося повернути військових до звичного життя. Прибувають різні хлопці, і психологічні стани їхні також різні. Та вони молодці: ще й нам, цивільним, дають наснагу та віру в те, що життя триває. Коли людина приїжджає без кінцівки чи навіть двох, вона не здається. Коли військовий стає на протези, то часто важко зрозуміти, що людина втратила ногу. У військових неймовірна сила духу, вони борці, – розповідає пані Ірина.
Протезування для військових безкоштовне. За словами Ірини Кудрик, реабілітаційний центр співпрацює з багатьма виробниками протезів.
– Вони пропонують нам свою продукцію. Протези виготовляють відповідно до індивідуальних замірів. Усе відбувається безплатно. Наші військові забезпечені всім: медикаментами, протезами, візками. Реабілітація кожного військового триває по-різному. Усе залежить від того, як людина адаптується. Відновлення здійснюється і до протезування, і після того, як протез встановили. Хлопці навчаються, як правильно користуватися протезом та жити з ним. Наш центр працює від початку війни.
Мене щиро вразила історія одного пораненого військового, який освідчився нашій психологині. Зараз вони одружилися. У цьому центрі – ми одна сім’я. Крім реабілітації, любимо організовувати для хлопців різні поїздки – на риболовлю або ж у гори. Намагаємося створити їм домашню атмосферу, затишок, – розповідає пані Ірина.
Проходимо у перший зал фізичної терапії (їх є два, – авт.). Тут займаються двоє військових. Біля кожного – реабілітолог. У приміщенні світло й просторо, є багато тренажерів для рук, бігові доріжки, велотренажер.
– Кожному пацієнту підбираємо індивідуальну реабілітаційну програму. Це залежить від отриманої травми. Військових є багато, щодня вони займаються тут. Рано може бути лікувальна гімнастика, а по обіді вже інше тренування, – пояснює фізична терапевтка, арготерапевтка Вашківського реабілітаційного центру Тетяна РАБІНА.
"Втратив ногу під Авдіївкою"
Заходимо в одну із палат. Вона простора. Там стоять три ліжка, поруч із кожним – маленька шафка. Вікна досить великі, тож світло.
На ліжку сидить військовий. Навпроти нього – інвалідний візок, а поруч милиці. 35-річний Роман ЛЕТВИН родом із Полтавщини. Брав участь у бойових діях із 2015 року. Вдома на нього чекають дружина та двоє дітей.
– Ногу мені відрізали у Львові. Потім скерували сюди на реабілітацію. Отримав поранення на Авдіївському напрямку. Я був командиром відділення, і разом із побратимами ми утримували село. Ситуація там вкрай важка, все довкола було встелено тілами… Війна – це страшно. Мені сили додає моя сім’я – дружина та двоє синів. Тут, у центрі, про нас дбають. Щодня відбуваються тренування, я займаюся на турніках, качаю прес. Почуваюся краще, але дуже хочу додому, – ділиться чоловік.
У реабілітаційному центрі діє також кабінет бальнеології. Там є три ванни. Залежно від стану військового, для лікування використовують різні з них: для заспокоєння, психологічної реабілітації тощо.
На задньому дворі центру є альтанка. Військові там відпочивають, говорять про буденне: щоденні вправи, сім’ї, які вдома, про життя. Війну згадують не часто, але все ж ці теми є частиною їхнього і колишнього, і теперішнього життя.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
