Якби хтось надумав, за сучасною політичною модою, скласти таку собі "дорожню карту" для розв’язання парламентської кризи в Україні, то йому довелося би використовувати надмір знаків, що означають "глухий кут", або простіше "тупик" (виходу немає). У цьому плетиві вірогідних виходів, як завжди, три, але нас наразі цікавлять лише два. Схоже, президент Ющенко на визнання легітимною (а значить владною) коаліцію регіоналів, соціалістів і комуністів та на подання В. Януковича на посаду прем’єр-міністра не піде, а чекатиме, доки утвориться нова т. зв. "широка" коаліція, на основі нинішньої "антикризової", але з "Нашою Україною" і без комуністів. За версією регіоналів та О. Мороза, ніби тривають переговори, чи консультації, чи не зрозуміло що. "Наша Україна", аби зберегти обличчя президента Ющенка, а також своє, якщо вдасться, висуває умову, аби прем’єром був не Янукович і просить десяток "стратегічних" міністерств і стільки ж парламентських комітетів. Партія регіонів на словах готова віддати все, крім двох позицій, на яких поки-що стоїть твердо: О. Мороз – спікер, В. Янукович – прем’єр. "Наша Україна", судячи за "різновекторними" заявами, сама не знає, вона вже в опозиції чи ще ні, тому переговори тривають. За подібними до нинішньої погоди перепадами оптимізму й песимізму. Задля загального успіху регіоналам варто було би взяти кілька уроків, як вести переговори з "Нашою Україною" у БЮТу. Але ж не дадуть, бо для Юлії Тимошенко та її блоку не потрібні жодні – ні широкі, ні вузькі – коаліції, їм потрібні дострокові вибори, на яких вони сподіваються отримати більшісь і взяти нарешті владу всерйоз і надовго. За дивним збігом обставин на це, останнє, має надію також і Партія регіонів, але розпуск нинішньої Верховної Ради не підтримує, очевидно, надто багато вже вкладено.
Отож, незважаючи на сотні мільйонів доларів, витрачених на виборах і після них, доля цього складу ВРУ залежить від результатів преговорів між ПР і "НУ", а ще більше – від волі (чи настрою або примхи) президента Ющенка. Ось не захоче він і не подасть кандидатуру Януковича (чи когось іншого) на прем’єр-міністра до 25 липня і нічого йому за це не буде. Конституція з цього приводу мовчить. Зате президент отримає право призначити дострокові парламентські вибори, розпустити ВРУ, іншими словами, і це є тим другим виходом з кризової ситуації.
"Розпустити парламент". Сказати легко, так само легко підписати президентський указ, ще легше опублікувати його в ЗМІ, але що буде потім? Уявімо собі, що В. Ющенко зважується і підписує указ про дострокові вибори. Коаліція ПР, СПУ, КПУ, а також десятки депутатів з "НУ" та БЮТ з цим не погоджуються і відмовляються розійтися по хатах, – вони, мовляв, легітимні, а президент перевищив свої повноваження і порушив Конституцію. Утворюється давно відома в історії політична колізія "король – парламент", яка в Англії ХVІІ ст. закінчилася тим, що королю відрубали голову, а в Росії кінця ХХ ст. – стріляниною по парламенті з танкових гармат. Політизована частина населення різко ділиться на тих, хто "за президента" (за Ющенка) і на тих, хто "за парламент" (за Януковича). Два антагоністичні наметові містечка в центрі Києва перетворюються на укріплені, готові до бойових дій табори. Заводи і фабрики, університети і школи, підприємства і фірми оголошують безстрокові страйки – на Сході за парламент, на Заході за президента. Практично ніхто не працює, всі мітингують. Партія регіонів висуває вимогу провести достроково також і президентські вибори. Холодна осінь і ще холодніша зима наступають теж достроково. Одне можна прогнозувати з певністю: танки по верховній Раді стріляти не будуть. Є досвід. Україна виробляє одні з найкращих танків у світі, але ті, що перебувають на озброєнні нашої армії, часом стріляють у діаметрально протилежному напрямку від заданої цілі. Хто буде ризикувати?
Якщо ж таки нові вибори восени відбудуться, то їхні висліди для Президента Ющенка будуть ще гіршими, ніж ці, що є: "Регіони" наберуть більше, з’являться фракції Н. Вітренко та В. Литвина, "Наша Україна" або розчиниться в БЮТі, або пристане до ПР, або зійде на маргінес.
А тим часом в умовах відсутності парламенту та підвішеного за "в.о." уряду економіка України демонструє впевнене і стабільне зростання (5% за півріччя). Що це? Інерція, консерватизм українського менталітету чи свідчення справжньої ролі політики і влади у житті країни?!.