Побачивши публікацію про це, я спершу не повірила: кілька днів тому був День гумору, то ж медійники й пожартували, подумалося. Але згодом натрапила на коментарі судді, який підтвердив вирок.
За словами Петра Тишкуна, судді Гощанського районного суду, він ухвалив це рішення, бо сімейний конфлікт, який він розглядав, нагадав йому сюжет повісті зі шкільної програми.
Що ж трапилося? За версією слідства, обвинувачений зайшов на подвір’я своєї сестри й викрав із господарського приміщення будівельні інструменти й металевий каркас воза.
Перед тим він неодноразово сварився із сестрою через несправедливий, на його думку, заповіт матері. Отож і вирішив відібрати своє. Крадіжку оцінили в шість тисяч гривень. Обвинуваченому, крім прочитання книги, присудили ще й п’ять років позбавлення волі умовно з іспитовим терміном в один рік…
Суддя Тишкун каже, що вніс до вироку читання художнього твору вперше у своїй судовій практиці. "Я вирішив: щоб виконати основну функцію кримінального покарання (виправну), щоб зробити людину трошки кращою, їй треба почитати гарний твір", — зауважив Петро Тишкун.
Можливо, якби люди більше читали, то не повторювали б чужих помилок, хай навіть і літературних героїв. А так людські драми стають сюжетами письменницької творчості.
В українській класиці є чимало творів, написаних на реальних подіях. "Кайдашева сім’я", до речі, — один із таких. Кайдаші мають своїх прототипів — сім’ю Мазурів із села Семигори, які були відомими через часті сварки й колотнечу в родині.
За сюжетом твору, родина примирилася, щойно всохла груша. Але мало кому відомо, що то видавнича цензура змусила переписати автора закінчення. Перший варіант фіналу твору був зовсім іншим. Іван Нечуй-Левицький, мабуть, знаючи реальну історію, завершив її геть неоптимістично: "Діло з грушею не закінчилось і досі. А груша все розростається і вшир, і вгору та родить дуже рясно, наче зумисне дражниться з Кайдашами та їхніми жінками, а здорові, як горнята, груші й досі дратують малих Лаврінових і Карпових дітей"...
Насамкінець зауважу, що українці й справді читають зараз не надто активно. Кому сьогодні до книг, чула не раз, війна… Але й доводити не треба, що читання психологічно врівноважує, заспокоює.
До того ж воно підвищує загальний рівень розвитку, спонукає мислити, аналізувати, а людина, яка вміє проаналізувати свої дії, тричі подумає перед тим, як вчинити собі на шкоду.
Життя, звісно, підкидає нам багато приводів повчитися на власних помилках. Але краще вчитися на чужих, хоч би й на Кайдашевих…
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
