«До своїх сирів «хімію» не додаю»

Власник фермерського господарства "Михальчанський краєвид" Дмитро Штефюк виготовляє будз без додавання штучних барвників та консервантів. Ми переконалися в цьому, побувавши на обійсті чоловіка. Потрапили на доїння овець.

– Маю приблизно 200 овець, – зауважує Дмитро Штефюк. – З однієї вівці видоюємо від 400 грамів до одного літра молока. Доїння займає від 50 хвилин. До цього заняття долучаю сина Руслана. Вирощуємо овець всією сім’єю: дружина Оксана Миколаївна веде "бухгалтерію" фермерського господарства, найстарший син Микола двічі на день гонить пасти вівці, а 20-річний Василь підганяє овець під час доїння.

"Ще жодного разу не скуштував овечого молока"

Чоловіки, подоївши овець, проціджують молоко аж через п’ять цідил. Дмитро Штефюк зізнається, що хоч свій перший будз виготовив у сім років, ще жодного разу не куштував овечого молока.

– Не знаю, яке воно на смак, – зізнається чоловік. – Із вигляду – густе та жовте. Знаю тільки, що овече масло лікувальне. Його прикладають до ран, щоби швидше загоїлися. А дзер та вурда лікують виразку шлунку.

До теплого молока чоловіки додають речовину, яку називають "гляг". Це – шлунок молодого теляти, настояний у молоці. У ньому
міститься шлунковий сік, який "зв’язує" рідину.

– Деякі "виробники" будзів та сирів додають до молока спеціальні таблетки, які купують у ветаптеці, – повідомляє фермер. – Зокрема ті , які виготовляють сири у домашніх умовах. Я до своїх "хімію" не додаю. Після неї будз вже не є екологічно чистим.
Молоко з глягом відстоюється до години. Чоловік збирає його руками. Утворює грудки будзу та підвішує у цідилі. Зі 100 літрів молока виходить 20-25 кг будзу.

– З овечого молока виготовляють різні сири, – говорить Дмитро Штефюк. – Бринза – це засолений будз. Вурда – щось схоже на домашній сир. Її виготовляють під час варіння з рідини, що залишається після будзу. А дзер (рідину, яка залишається після вурди) можна використовувати, консервуючи у банки бринзу.

"На годування овець витрачаю 50 тисяч гривень на рік"

Дмитро Штефюк зізнається, що утримує овець більше для задоволення, ніж для бізнесу.

– Від вирощування овець ще ніхто не збагатів, – ділиться думкою чоловік. – Від цих тварин отримуєш дохід тільки чотири-п’ять місяців. Решту часу вони не дояться. У рік на вигодовування овець витрачаю приблизно 50 тисяч гривень. Крім цього, ще треба заплатити чабанам, за ветеринарну обробку. Стрижу овець сам, бо за підстригання однієї треба викласти 15 гривень. Шерсть продаю за 10. Який тоді прибуток? Держава ж не підтримує фермерів.
Олеся ДЛУЖАНСЬКА

Як відрізнити
коров’ячий будз
від овечого

за запахом: овечий будз має специфічний запах
(його не сплутаєш із жодним іншим);
за кольором: овечий жовтіший, а коров’ячий,
як правило, – білий;
за смаком: овечий будз жирніший і масніший,
ніж коров’ячий.