Бринзу привезли з декількох регіонів

Декілька тисяч туристів з Буковини та сусідніх регіонів зібралися у селищі Красноїльськ, що на Сторожинеччині, на перше районне свято "Красноїльська полонина-2011".

Свято видалося не гіршим за традиційну путильську "Полонинську ватру".

Зважаючи на близькість до Чернівців і виражений румунський народний колорит, свято обіцяє стати традиційним.
Були й вітання чабанів від чиновників, і запалювання ватри та приготування кулеші.
Гостей же здебільшого приваблював ярмарок та містечко розваг.

На полі, де відбувалося дійство, діяли декілька атракціонів. І дорослі, й діти охоче кружляли на гойдалках. Поряд торгували продуктами і смажили шашлики.

У десятках наметів на ярмарку йшла жвава торгівля. Продавали усе – від овочів до сувенірів. Найбільший попит був на капелюхи – адже спека була немилосердна – та продукцію вівчарства.

Будз, вурду, бринзу привезли з нашої та сусідніх областей. Коштували овечі сири на 10-20 гривень дешевше, ніж на звичайних ринках. Кілограм будзу коштував 40-50 гривень. А одна з господинь продавала навіть овече масло по 50 гривень за 200-грамову пластикову склянку. Мовляв, це гарні ліки від бронхітів та інших захворювань органів дихання.

– Тут немає жодної хімії, лише овече молоко, – нахвалює сири Марія Пантелюк із Косівщини. – Овече молоко проціджуємо крізь хвою. Це дає гарний аромат. Потім гріємо, додаємо закваску (гляк). Через годину вже маємо сир. Це виходить будз. Він переважно несолоний, але, якщо потримати його в ропі (солоній воді), швидко просолюється. Сироватку, яка залишилася після будзу, кип’ятимо і проціджуємо – виходить вурда. Це трохи ніжніший сир. А якщо будз перемолоти на млинку і додати солі, виходить бринза.

Сезон виробництва свіжих овечих сирів, за словами господині, – літо. А восени горяни заготовляють їх на зиму – перемелюють із сіллю, складають у банки, стерилізують хвилин 10 і закручують металевими покришками. Така бринза добре зберігається впродовж року.

– Ми тут уперше, дуже подобається, – розповіла Флоря Васка, представниця делегації села Нижні Петрівці. – Ми привезли вироби народних умільців. У нас і килими тчуть, і вишивають, і з дерева вирізьблюють. Овець також тримаємо, але переважно по одній-дві.
Ватагом свята став чабан Антон Плешка, який понад 50 років випасає овець.

– Тваринництво і зокрема вівчарство – найбільш традиційна галузь для Сторожинеччини, – зазначив Франц Федорович, голова РДА. – На красноїльських полонинах селяни з діда-прадіда випасали овець.

Нині в районі налічується вісім тисяч овець.
Надія Макушинська

Про свято
Вихід на полонини – традиційне свято проводів чабанів на полонини, де вони до осені випасають овець.
Донедавна на Буковині святкування виходу на полонини влаштовували лише в Путилі.
Останніми роками свято виходу на полонини урочисто відзначають і в інших населених пунктах – Миговому, Банилові-Підгірному.
У Красноїльську цьогорічне свято відбулося вперше.
У Миговому свято має туристичний колорит і прив’язане до місцевого туркомплексу. А в Красноїльську проводи на полонину мають румунське народне забарвлення.