Незважаючи на кризу, нелегальний ринок праці на Буковині процвітає. В області діє кілька підпільних бірж праці. Безробітні вдосвіта збираються і чекають на роботодавців. Ті під’їжджають й обирають робітників. "Біржі" є в районі цегельного заводу на Кармелюка у Чернівцях, у Волоці на Глибоччині, Маршинцях Новоселицького району.
"На парниках
у Тарасівцях заробите 120 гривень"
У Маршинцях з року в рік неподалік зупинки на трасі щоранку збираються люди в очікуванні роботодавців. Заводимо розмову з двома жінками.
– Зараз розпочався сезон сапання, – каже одна з них. – Платять 120 гривень на день.
Ми представляємося студентами з міста, які вже здали сесію і шукають заробітку.
– Заробити можна, – каже одна з жінок. – Робота є різна: від помічника майстра на будівництві до прибиральника.
Ви можете влаштуватися носити чи мішати цемент. За це платять 150 гривень на день. На парниках у Тарасівцях заробите 120. Так само платять за прибирання подвір’я.
Зважаючи на те, що ми з Чернівців, жінка порадила влаштуватися на вахтову роботу.
"Для чого ви будете щодня рано прокидатися, витрачати гроші на дорогу? Йдіть на вахтову роботу на ферму, – каже жінка.
–Тиждень працюєш – тиждень вдома. Дають де спати і годують. За тиждень отримаєте 600 гривень".
Схожа "біржа" для безробітних діє й у Волоці. Тут у центрі теж люди збираються.
42-річного Петра з Волоки забирали на роботу і до Вадула, і до Глибоки. Чоловік каже, що нині роботодавців, як і працівників, значно поменшало. Шість років тому, коли вперше вийшов у найми, заробив 40 гривень. Нині мінімум – 130 гривень.
– Раніше тут було значно більше людей, – пригадує чоловік. – Років три тому на зупинці збиралося 60-100 людей. Багато хто приходив із сусідніх сіл. Робітників забирали бусами. Тільки на будівництві весільного салону в центрі села працювало осіб 50. Нині менше людей сюди приходить, бо село забудувалося. Та й у сусідніх селах робота залишилася переважно на городах.
"Сьогодні тут тільки Петро з товаришем, – каже чоловік. – Жінки вдосвіта пішли на роботи в полі".
За словами Петра, нині в селі теж можна знайти роботу, але тільки на городах.
"Моркву сапати? Та нехай її жінки сапають!" – обурюється чоловік.
У сільраді Волоки, яка знаходиться за кількасот метрів від "біржі", вдали, що про неї не знають. Кажуть, люди там на автобус чекають.
А ось у Новоселицькому районі про існування "біржі праці" у Маршинцях знають. Місцеві чиновники давно міркують над тим, як її легалізувати.
Вихід – обслуговувальні кооперативи
– Ми вже замислювалися про цю проблему, – каже перший заступник голови Новоселицької РДА Георгій ПАРПАУЦ. – Потрібно знайти компромісне рішення, щоб люди не втратили можливість заробляти і водночас працювали легально. Виходом тут могло би стати створення обслуговувальних кооперативів на місцях.
Проте, за словами Георгія Івановича, не кожна людина проміняє одноденний заробіток у 100 гривень і більше на фіксовану зарплату.
У Чернівецькому обласному центрі зайнятості вважають, що люди на "сірих" роботах недостатньо усвідомлюють усі ризики, пов’язані з ними.
– Йдучи на нелегальний підзаробіток, людина не усвідомлює, що при настанні страхового ризику вона залишається незахищеною, – розповідає директор центру Галина ЧУПІНА. – Наприклад, дехто за місяць заробить кілька тисяч гривень, а потім півроку буде без роботи. Але в такому разі про належне пенсійне забезпечення не йдеться. Проте кожна людина обирає сама. Безперечно, з офіційним працевлаштуванням теж є певні труднощі. Нині на одне місце претендують десятеро безробітних. "Тіньова" зайнятість позбавляє соціального захисту працівників, насамперед у виплаті лікарняних, призначенні щорічних відпусток, у разі настання каліцтва на роботі, зменшує їхній загальний трудовий стаж і розмір допомоги з безробіття, а також право на майбутню пенсію.
Михайло Салітра
Пропозиції на неофіційних ринках праці (грн/день):
прибирання – 120;
роботи на городі – 120-130;
роботи в теплицях – 130-140;
будівництво – 120-180.
