Щавель та очерет підкажуть, де копати криницю

"Коли людина обирає між колодязем та свердловиною, виграє гаманець: викопати криницю набагато дешевше", – каже Олександр Анатольєв. Чоловік майже десять років копає криниці.

Для копання колодязя обирайте низину

За словами пана Олександра, копати криницю можна будь-якої пори. Однак кожен період року має свої недоліки.

– Взимку, наприклад, копати криницю важче, бо промерзає земля, – каже пан Олександр. – Для цього її прогрівають за допомогою багаття. Під час копання колодязя навесні ви можете помилитися з глибиною, адже цієї пори через танення снігу піднімається рівень грунтових вод. Тобто криниця, яку ви викопали у квітні, взимку буде сухою. Тому копання колодязя холодної пори року – більш правильне рішення.

Буковинець радить обирати низькі місця для копання колодязів – наприклад, низину з ліску і чагарнику. "Воду можна здобувати не тільки в низинах, а й біля них. Вода буде і в місцях з невеликими горбиками й осокою, де раніше було болото, а потім висохло. А в річкових долинах умови для добування підземних вод особливо сприятливі", – каже пан Олександр. Давати ж які-небудь інструкції з копання криниці проблематично: "Як правило, колодязь копає бригада з трьох людей. Копають руками, без допомоги механічних застосувань".

– Копання криниць за допомогою залізобетонних кілець останнім часом стало досить популярним, – каже Олександр Анатольєв. – Суть роботи така: викопавши яму, ви кладете кільця одне на одне. Як правило, для криниці достатньо не менше трьох таких кілець. Вони поступово опускаються в землю. Верхні кільця під загальною вагою тиснуть на ті, що знизу. А з-під нижнього помалу вибирається земля. Коли кільця "проб’ються" до води, ви відчуєте легке падіння температури: вона знизиться на кілька градусів.

"Курка не сяде нестися там,
де близько вода"

Не зайвим буде пам’ятати народні прикмети, які вказують на близькість водоносного горизонту. "Місця, де земля багата на яскраву та соковиту зелень, особливо сприятливі для копання криниць. Ще здавна люди помічали, що такі рослини, як перстач гусячий, болиголов, наперстянка, мати-й-мачуха, кінський щавель, очерет, осока, найкраще ростуть там, де грунтові води близько до поверхні. Їх цілком можна назвати рослинами-індикаторами", – каже пан Олександр.

"Яблуні та вишні погано ростуть у місцях, де грунтові води близько підходять до поверхні землі, – каже чоловік. – Натомість дуб, вільха, верба, кропива і папороть, навпаки, чудово почуваються у цих місцях. Якщо вільха, клен, верба, береза – всі схилилися в один бік, це ознака того, що поблизу знаходиться водяна жила. У місцях високого стояння вод можуть рости по­одинокі дуби. Вони зазвичай ростуть на перетині водяних жил".

Часто під час копання криниць чоловік покладається на прикмету пращурів: коні та собаки, відчуваючи спрагу, риють землю там, де відчувають воду. "Собака ніколи не ляже над водяними жилами, а кішка робить навпаки. Курка не сяде нести яйця на тому місці, де високо стоять води, а гуси знесуть яйця саме на перетині водяних жил".

Старим засобом при відшукуванні підземних вод чоловік називає ще грудку знежиреної вовни. Її чоловік кладе на ніч на землю і накриває горщиком або сковорідкою. У тому місці, де є вода, вовна просочиться вологою. 
Микола КОБИЛЮК