Друзі про Григорія Мацерука кажуть так: "Він жив із космічною швидкістю, творив дуже багато. У його новелах та статтях – особливе відчуття життя…"
Відомий письменник і журналіст прожив 27 років, але встиг написати десятки новел та статей. Григір працював в "МБ" від лютого 1976 року до початку березня 1981 року. Друзі пригадують, що за редакційним столом після написання статей він писав "своє, особисте і прекрасне". Другого березня виповнилося 30 років із дня смерті Григора, але досі його твори читає молодь. Театрали ж за творами Григора роблять постановки.
– Це була надзвичайно розумна людина. Пам’ятаю нашу зустріч у Сокирянах, він виступав перед молоддю, – розповідає журналіст Юхим Гусар. – Пізніше ми зібралися у місцевій редакції. Запам’яталося, що у той час Григір не боявся відкрито говорити про Стуса… Слухати його було дуже цікаво…
– Коли Григір закінчував факультет журналістики Львівського університету, ми дізналися, що у молодіжній газеті "Молодий буковинець" є вакантне місце, – розповідає дружина Григора Валентина Мацерук. – Григір показав свої публікації редакторові "МБ" Анатолію Масловському, і відразу його зарахували у штат. Працював у відділі з Галиною Тарасюк, Тамарою Севернюк. Удома я і досі зберігаю його щоденник за 1981 рік. У ньому подано модель "МБ" на весь рік, розписано рубрики, сторінки. У нього все було систематизовано.
– Працював легко, любив свою роботу, – каже пані Валентина. – У жовтні 1979 року від редакції ми отримали квартиру, у листопаді народився синочок Артем. Щасливий був рік… Але усе обірвала смерть Григора. 20 лютого 1981 року ми востаннє святкували його день народження. Ми були не дуже заможні, і Григір вагався, чи варто влаштовувати свято. Все-таки ми запросили друзів. Григір був дуже сумний. Наступного дня, у суботу, він пішов працювати, бо "МБ" виходив у неділю. Через тиждень Григора не стало…
– Пам’ятаю, як сьогодні, біля вікна стоїть його столик. На столику – друкарська машинка, Григір працює,– ділиться спогадами заслужений діяч мистецтв України Тамара СЕВЕРНЮК. – Друзі знали, він нерідко писав щось своє, бо роботу уже завершив. Ми ніколи його не відволікали. Григір був унікальним інтелігентним чоловіком… І коли його не стало, це дуже вразило усіх. Усе сталося раптово. Я написала вірш, його розмістили під некрологом. Однак цензор не дозволив його друкувати, мовляв, навіщо писати цей вірш, є некролог… Для нас це був шок, удар. Цей вірш я перечитую і сьогодні, коли минуло 30 років після смерті Григора. У вірші, написаному у березні 1981 року є такі слова:
Не відцвіте твоя зав’язь земна,
Буде єднатись з віками…
Не відбринить перетята струна.
Серце слабке.
Але пам’ять – міцна.
Ти залишаєшся з нами.
З досьє "МБ"
Григір Мацерук (1954-1981) – журналіст і письменник. Друкувався у збірниках, виданні "Молодь України", журналі "Ранок" тощо. З 1976 по 1981 рік працював у газеті "Молодий буковинець". Друкував новели в альманахах "Сонячне джерело", "Вітрила".
Про Григора казали: "У нього складний почерк, але письмо – легке".
Перша книга – "Заповідаю довго жити" (1983). Тут було надруковано 10 новел.
Посмертно 2005 року у видавництві "Букрек" вийшла книга "По кому росте трава". Це 600 сторінок творчості Григора. В епіграф до книги винесено слова з його новели "Мишустик": "По добрих людях, коли вони помирають, хоч травичка на пам’ять росте".
