Наразі загрозливого масштабу ця проблема ще не набрала, але ситуація складна. Гірський рельєф, водоймища та розпаювання землі в деяких селах призвели до того, що територіальні громади не мають вільних земель для облаштування кладовищ. Донедавна така проблема була навіть у рай-центрі.
У деяких селах покійників несуть не один кілометр
– Нещодавно нам вдалося вирішити цю проблему, – розповідає Іван Повідаш, селищний голова Путили. – Під кладовище виділили гектар землі. Вже отримано всі висновки й дозволи різних служб, адже мусимо дотримуватися санітарних норм. Але неможливо все передбачити. Скажімо, під час повеней вода проникає аж до верху, тому позбутися її неможливо. А у деяких селах через руйнування доріг покійників доводилося нести яругами не один кілометр.
Як правило, кладовища знаходяться біля церкви і на рівних площах. Однак нині таких ділянок катма. Аналогічна ситуація у селі Петраші, яке адміністративно належить до Мариничівської сільської ради.
– Тут храм і кладовище знаходяться в центрі села, цвинтар потрібен новий, – каже Галина Боцвин, секретар сільради. – Неподалік є земельні ділянки двох вже покійних мешканців села: цієї площі достатньо для облаштування кладовища. Але ще будемо радитися з церковною громадою села та священиком. У Розтоках, звідки я родом, ситуація ще гірша. Нещодавно помер мій родич, то поховали його в могилі, де лежить інший родич. Так роблять й інші місцеві жителі.
Землю давно розпаювали
– Трапляється, що у нашому селі помирають 30 і більше осіб на рік, – ділиться Василь Матіос, пенсіонер, нещодавній сільський голова Розтік. – Кладовище переповнене, вкрай потрібно знайти місце під нове. Можливо, доведеться купувати в когось землю. Ближче до річки теж не підеш: тут високі грунтові води та й повінь може бути. Уникнути цієї проблеми нікому із сільських голів рано чи пізно не вдасться. Тому вирішувати її потрібно вже зараз.
– Із трьох населених пунктів, які належать до нашої сільради, найгірша ситуація у Шпетках, де немає місця під цвинтар, – каже Наталія Фрей, секретар Усть-Путильської сільської ради. – Землю тут давно розпаювали, а в гори не підеш ховати. Мабуть, доведеться викуповувати ділянки.
Це один із варіантів вирішення проблеми. Але чи захочуть власники землі продати її? Можуть захотіти не гроші, а виділення ділянки в іншому місці. А навкруги гори. Коло замкнулося. Розірвати його може лише добра воля громади.
– Вільні землі на території сільських рад є, але вони розташовані високо в горах, – констатує Дмитро Ославський, голова Путильської райради. – Тому добре, якщо сільські голови "зарезервували" для своїх населених пунктів місця під нові кладовища. Хто цього не зумів зробити, шукатиме інших виходів. Але в будь-якому разі цю проблему вирішуватимемо цивілізовано й по-християнськи.
Василь Гринюк
