«Пили чай із двохсотлітнього снігу»

Новий рік 39-річна чернівчанка Наталія Волошен уже вчотирнадцяте зустрічатиме з друзями і донькою Людмилою в Карпатах. Під зимовим небом, біля вкритої білим снігом ялинки, з келихом шампанського в руках. У гори Наталія закохалася ще школяркою. В університеті на математичному факультеті відвідувала секцію з альпінізму. Разом із друзями-студентами обійшла Карпати. Неодноразово підкоряла Ельбрус – найвищу вершину Європи. А два роки тому піднялася на "семитисячник" – пік Леніна.

"У горах людина стає справжньою"

Наталія принесла із собою фото і фільм "Висота", знятий одним з учасників експедиції. "Спочатку подивіться знімки і фільм. Інакше не зрозумієте, що ми пережили, – каже жінка. – Одне з найприємніших моїх вражень – велика галявина едельвейсів, неподалік якої розташувався наш табір альпіністів. Досі я бачила в Карпатах лише поодинокі квіти, які росли на каміннях високо в горах. А тут – на багато кілометрів цвітуть тисячі едельвейсів! Коли побачила таку красу, зрозуміла, що недарма так далеко їхала".

На запитання, що її постійно манить у гори, Наталія, замислившись на хвилину, відповідає: "Спілкування із сильними розумними людьми. Слабкі духом туди не йдуть. У горах людина ніби оголюється, стає справжньою. Там неможливо обманути чи схибити. Дуже важливо, щоби ти міг повністю довіритися тим, хто піднімається поруч із тобою. Бо на шляху всяке трапляється. А ще в горах можна відволіктися від сірої буденності та подумати про життя. Тут усвідомлюєш, що найдорожче те, чого не можна купити за жодні гроші, – твої рідні, теплі стосунки з друзями, здоров’я".

"Пережила відчуття, як під час народження доньки"

Ідея піднятися на "семитисячник" виникла під час зустрічі Наталії з давніми друзями-альпіністами. "Я була єдиною жінкою в команді, – розповіла Наталія. – Крім мене, було ще п’ятеро чоловіків. Щоправда, один захворів на запалення легень, і йому довелося повернутися. Кожен у групі чітко знав, що повинен робити. Я, наприклад, займалася господарськими справами – готувала їсти, мила посуд. Вода була навкруги нас у вигляді снігу, який ми розтоплювали у казанку. Ми пили чай зі снігу, що пролежав тут двісті і більше років. Вода мала унікальний зеленуватий колір і пахла гірською свіжістю".

На пік Леніна група піднімалася 21 день. "Спочатку я сумнівалася, чи вистачить сил піднятися на вершину, – зізнається жінка. – Адже постійно доводилося йти по прокладеній вузькій стежці вгору і вгору. Навкруги – вкриті вічними льодовиками і снігом круті схили та глибокі урвища. Необережний крок – і можна зірватися у прірву".

Коли група дійшла до позначки шість кілометрів, зіпсувалася погода. Альпіністи змушені були чекати дві доби. Ураганний вітер буквально зривав намети. Тому їх доводилося закопувати глибоко в сніг. "Тут ми довідалися, що під час сходження на вершину загинули двоє альпіністів з Ірландії, – пригадує Наталія. – Але навіть ця трагічна звістка не зупинила нас. Коли трохи випогодилося, пішли далі. Та з кожним метром йти було дедалі важче. Враження таке, ніби потрапив у космічний простір: піднімаєш ногу – і не можеш опустити. Я рахувала до п’ятнадцяти, а потім зупинялася перепочити на дві-три хвилини. Більше стояти на одному місці було неможливо. Ніг і рук зовсім не відчувала. Гарячий чай у термосі через годину перетворився на лід. Навкруги – лише білий сніг та безмовна порожнеча. І безкінечний підйом, який, здавалося, ніколи не закінчиться. Єдина втіха – спина товариша, який йде попереду. Дорогою ми зустріли групу поляків. Із 30 альпіністів на пік змогло піднятися лише п’ятеро, решта повернулися".

Коли нарешті чернівецька група зійшла на вершину – всі охнули від захоплення. "Я пережила такі самі відчуття, як під час народження доньки. Це були незвичайна радість і полегшення, що змогла це зробити, – зізнається Наталія. – Коли минула ейфорія, відчула, що дуже стомилася. А треба було ще спускатися. Це було не легше, ніж підійматися. Додавало сил те, що йдемо до тепла, де можна роздягнутися, скинути важке взуття". 
Надія БУДНА

довідка

Висота піка Леніна 7134 метри.
Вершина знаходиться на кордоні між Киргизстаном і Таджикистаном.
За 80 років, відколи на пік Леніна піднялася перша людина, сюди зійшли понад чотири тисячі альпіністів.