Вдома у чернівчанки Валентини Кузьмінської цілий зоопарк – рідкісна ящірка ігуана, павук-птахоїд, жаба-квакша, мулові черепашки, папуга, собака, великий акваріум із рибками. А в центрі еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді, де вже 22 роки працює методистом відділу, жінка виходжує хворих і поранених тварин та диких птахів. За власні кошти купує для них їжу, вітаміни та ліки. Коли одужують – випускає на волю.
"Навчаємо дітей любити природу і тварин"
У кабінеті Валентини Василівни є акваріум із золотими рибками і дуже багато вазонів. Красивий пухнастий кіт лягає на коліна жінки й тихо муркоче. Пізніше перелізає на руки кореспондента "МБ".
– Це наш улюбленець Кузя, – усміхається пані Валентина. – Його підкинули до центру зовсім маленьким кошеням. Спочатку він дуже боявся людей, а зараз вже звик. Приносимо йому їжу з дому всім колективом, тому він такий гарний і вгодований.
Валентина Василівна виросла у селі, змалку любила тварин. Саме тому й вступила на біологічний факультет Чернівецького університету. Після його закінчення 1988 року прийшла до центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді.
– Я щаслива, що тут працюю, – запевняє методист. – Ми навчаємо дітей любити природу.
У центрі є живий куточок, де мешкають шиншили, кролики, морські свинки, папуги, голуби, мадагаскарські таргани, підкинутий собака.
– Деяких із цих тварин та птахів приносили до нас пораненими чи хворими, і ми виходжували їх, – каже пані Валентина. – Цього року приносили маленьких совенят, канюків, соколят-буревітрів, які випали з гнізда. Вигодувати в неволі хижих птахів надзвичайно складно. Я привозила для них із села свіже куряче м’ясо, купувала вітаміни. Коли йшла у відпустку, забирала додому. Після того, як птахи підросли, вивезла їх до лісу й випустила. Часто люди приносять тварин, яких їм подарували, а вони не знають, що з ними робити. Нещодавно принесли морську свинку і декоративного кролика. Мовляв, смітять у квартирі, запах неприємний. Тому треба добре подумати, перш ніж робити живі подарунки.
"Чоловік вилікував лисичку і яструба"
– Вся наша сім’я схиблена на фауні та флорі, – сміється пані Валентина. – Мій чоловік теж закінчив біологічний факультет. Він дуже любить подорожувати. Часто підбирав хворих тварин, виходжував їх, а потім випускав на волю. Вилікував маленьких куниць та лисичку з поламаною лапкою, яких знайшов у лісі. Пораненого яструба виходив і навчив літати. Наші діти практично виросли в центрі, займалися тут в різних гуртках.
А вдома у Валентини Кузьмінської зоопарк створив син – юрист за професією.
– Ми вважаємо всіх тварин, які мешкають у нас, повноправними членами своєї сім’ї. Ігуана – ручна, дуже любить, щоби її гладили. Жабу-квакшу ми підібрали на вулиці пізньої осені й забрали додому, щоби не замерзла. Вона майже рік жила в акваріумі разом із павуком-птахоїдом, потоваришувала з ним, – розповідає Валентина Василівна.
– Коли я розповіла про це знайомому науковцеві, він був вражений, що павук, якого вважають хижаком, не з’їв жабу. Пізніше ми випустили її на волю. Донька Оля навчається у Буковинському медичному університеті, а заочно – ще й на біологічному факультеті ЧНУ. Вона захоплюється квітами – розвела вдома багато вазонів, особливо фіалок.
"Моя найзаповітніша мрія – зібрати всіх безпритульних тварин у притулку, – зізнається жінка. – Тварини, на відміну від людей, ніколи не зрадять. У них можна навчитися вірності, доброти та любові, що дуже актуально у наш час".
Надія БУДНА
