Інтернет-знайомства – це не лише для легковажних. Часто вони закінчуються серйозними стосунками і навіть весіллями. Ось дві історії спілкування через всесвітню павутину, які закінчилися щасливо.
Номерами телефонів обмінялися після місяця листування
Обміном обручками та весіллям завершилося Інтернет-знайомство 25-річного Олександра та 21-річної Наталії. Молода пара узаконила свої стосунки минулого місяця. А познайомились Олександр і Наталія на сайті "ВКонтакті".
– Зайшов на Інтернет-сторінку Наталії через "друзів своїх друзів", – розповідає Олександр. – Переглянув один із фотоальбомів, у якому вона розмістила фото картин її улюблених художників. Прокоментував кілька фото. Через певний час незнайомка відповіла. Ми почали листуватися. При цьому ні Наталія мене, ні я її не бачив – жодні фотографії в Інтернеті не виставляли. Після місяця листування обмінялися номерами телефонів. Ще через місяць вирішили зустрітися.
– Досі бережу як пам’ять sms від Сашка: "Я біля агітпалатки комуністів на Соборній площі", – сміється Наталія. – Я тоді йому теж приготувала невеличкий сюрприз – букет із часнику. Вважала це доречним, адже ми обоє любимо сало.
– Сподобалися одне одному з першого погляду, – додає Олександр. – А під час другого побачення навіть познайомився із майбутньою тещею. Того дня приїхав до Чернівців у справах зі Сторожинця і пізно ввечері зателефонував Наталії. Під час розмови між іншим поцікавився, де вона живе, а потім зробив їй сюрприз – прийшов до під’їзду. Незручно було в такий пізній час заходити додому. То ми пили чай просто на сходах…
Батьки Наталії та Олександра не були проти їхніх стосунків, які розпочалися у такий незвичний спосіб.
– Нині мешкаємо з моїми батьками в Чернівцях, – говорить Наталія. – Вони ставляться до Сашка, як до рідного сина. Зі свекром та свекрухою я познайомилася через два місяці наших зустрічей. Вони теж дуже тепло до мене ставляться.
"Не вірю в Iнтернет – вірю в долю!"
Олександр зробив пропозицію Наталії на "Острові кохання".
– Влітку ми ніде не відпочивали, – зізнається Наталія. – Сашко працює на відповідальній роботі та не мав можливості піти у відпустку, я складала іспити (навчаюся на факультеті іноземних мов ЧНУ). Тому на пропозицію мого майбутнього чоловіка поїхати на один день в Умань погодилася, не роздумуючи. Там, у гідропарку "Софіївка", на "Острові кохання", він і освідчився. Все, як належить: на колінах, з обручкою в руці. Я аж не тямила себе від щастя!
Цікаво, що Наталія скептично ставилася до Інтернет-знайомств, її думка й досі не змінилася.
– Мої знайомі часто розповідали, що розчаровувалися під час реальних зустрічей зі своїми віртуальними співрозмовниками, – розповідає дівчина. – Більше того, ніколи сама не спілкувалася таким чином із хлопцями. Інтернет-знайомства були для мене табу. Але цього разу, мабуть, мною керувала доля. А не припиняла спілкування, бо прислухалася до позитивних характеристик Сашка від наших спільних друзів. Впевнена, що, якби не познайомилася з майбутніми чоловіком через Інтернет, то все одно зустріла б його. Не вірю в Інтернет – вірю у долю!
Олександр ж не проти знайомства через світову павутину.
– Це просто ще один спосіб знайти свою половинку, – стверджує чоловік. – Проте треба обов’язково перевіряти, чи відповідає реальності те, що написано на Інтернет-сторінці.
"Аська" допомогла знайти свою половинку
Подружній союз мешканця Сторожинця Сергія та львів’янки Зоряни Чурюків випробуваний п’ятьма роками спільного життя. Цього року вони відсвяткували "дерев’яне" весілля. Познайомилися молоді люди через Інтернет-програму ICQ, відому більшості як "аська".
– Зоряна переплутала номер і випадково додала мене у друзі, – розповідає Сергій. – Я вирішив дізнатися про свого нового "друга". Почали листуватися. Це тривало понад два місяці. Потім ми вперше зустрілися.
Проблема була в тому, що Зоряна жила майже за триста кілометрів від рідного дому Сергія. Тому приїжджали вони одне до одного в гості по черзі. Чотири рази до Львова вирушав на побачення Сергій, тричі – Зоряна до Чернівців.
– Коли вперше зустрівся у Львові зі своєю майбутньою дружиною, одразу її впізнав, – говорить Сергій. – Ми вже бачили одне одного на фото, тривалий час розмовляли по телефону (ще тоді зародилися наші почуття), тому знали, кого хочемо побачити. І наші сподівання виправдалися – фото відповідали дійсності, а характер – тому уявленню, яке склалося під час розмов. Ми зустрічалися майже сім місяців, а потім зрозуміли, що хочемо поєднати свої долі.
Зоряна, залишивши старе місце роботи, переїхала до Сторожинця.
– Тут їй спочатку було трішки важко, адже не мала ні друзів, ні родичів, – зізнається Сергій. – Та я намагався залагодити це, огорнувши її увагою та розумінням. І згодом вона звикла, працевлаштувалася, знайшла нових друзів. Плануємо завести дітей.
Усім закоханим Сергій радить не зважати на відстань, яка розділяє їх, і знайомитися зі своїми симпатіями усіма можливими способами.
– Адже хто не ризикує, той не п’є шампанського. На власному весіллі, – каже хлопець.
Олеся ДЛУЖАНСЬКА
