Уже 33 роки Євгенія Прохоренко, начальник відділу метеопрогнозів обласного гідрометеоцентру, визначає погоду для пілотів Чернівецького аеропорту. Без її метеовисновків у небо не підіймається жоден літак. "Наша робота – надвичайно важлива і відповідальна, – переконана Євгенія Григорівна. – Адже від нас залежать безпека польотів і життя багатьох людей. Тому погано працювати не маємо морального права. За весь день не можна відволіктися ні на хвилину".
З авіасиноптиком ми зустрілися на Чернівецькому летовищі напередодні свята працівників гідрометеорологічної служби.
"Залишилося лише троє найвідданіших синоптиків"У дитинстві Євгенія мріяла стати пілотом. Дізнавшись, що дівчат не беруть, хвилювалася.
– Після закінчення школи всі мої однокласники вже визначилися з вибором професії, а я не знала, чим хочу займатися, – зізнається Євгенія Григорівна. – Якось випадково зустріла свого знайомого, який навчався на географічному факультеті ЧНУ. Він порадив мені йти до них на кафедру, де готували синоптиків для аеропортів. А це ж можна буде постійно дивитися на літаки! Я одразу ж віднесла документи на географічний факультет. Після закінчення університету мене направили в Тернопільський аеропорт. На АН-24 облітала всі маршрути, для яких робила прогнози. Тоді вперше у горах побачила, як літак влетів у повітряний фронт. Було дуже страшно – навіть у пілота піт стікав обличчям. Коли ми приземлилися, один із пілотів відламав від крила шматочок льоду і дав мені його зі словами: "Знай, синоптику, що таке обмерзання літака".
Коли 1977 року в Чернівецькому аеропорту звільнилося місце синоптика, Євгенія одразу ж прийшла працювати сюди. "Тоді щодня звідси злітало 44 літаки, – пригадує пані Євгенія. – Літали у великі міста Союзу – Москву, Мінськ, Ленінград, Баку, Таллінн… Починаючи від 06.00, літаки здіймалися в небо один за одним. І це було таке миле гудіння! Без нього я вже не уявляла свого життя. А потім настали складні часи. Нам місяцями не виплачували зарплату. Досвідчені синоптики почали звільнятися. Нас залишилося лише троє – найвідданіші. Але нам не було що робити. Літаки розпродали. В аеропорту була така мертва тиша, що хотілося плакати. Коли він знову почав оживати і в повітря здійнялися перші літаки – я раділа, наче дитина. Зараз із Чернівецького аеропорту злітає протягом місяця від 140 до 190 літаків.
Не хотіла, щоби син став пілотомВ аеропорту цілодобово працюють семеро синоптиків. Інформацію отримують звідусіль по комп’ютеру.
Найголовніше завдання синоптика – попередити пілотів про ймовірні небезпечні явища. Уже о 03.30 роблять перші прогнози, які уточнюють кожні три години. "Погода швидко змінюється, як наше життя, тому потрібно нічого не пропустити, – каже Євгенія Григорівна. – Часто через несприятливу погоду доводиться скасовувати рейси. Якось місяць стояв сильний туман, і за цей час з аеропорту не злетів жоден літак".
Саме через небезпечність професії Євгенія Прохоренко не дозволила синові Григорію стати пілотом. "Це був материнський егоїзм, бо я дуже добре знаю, що таке літати, – зізнається пані Євгенія. – Син закінчив економічний факультет, зараз працює в банку. До мене на роботу часто приходить дворічний онук. Коли бачить літак – у нього світяться оченята. Не знаю, чи зможу заборонити йому, якщо захоче, стати пілотом".
Надія БУДНА
18-11-2010, 10:31
0
2 116
